Із циклу «Пісні»:
— «Місячні
пісні»
Понеділок, середа і
п’ятниця
Я був.
Я пішов,
аж не існую більше.
Я був...
(О, які щелепи дивні:
кипарис та його тінь!
Кут повного місяця.
Кут самотнього місяця).
Я пішов...
Розповідав жартома
мені місяць, що був ружиною.
(Моє кохання, у вітер
загорнувшись, у хвилі кинулось).
Аж не існую більше...
(Коло розбитої шибки
ліричне убрання шию).
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Lunes, miércoles y viernes
Yo era.
Yo fui,
pero no soy.
Yo era...
(¡Oh fauce maravillosa
la del ciprés y su sombra!
Ángulo de luna llena.
Ángulo de luna sola.)
Yo fui...
La luna estaba de broma
diciendo que era una rosa.
(Con una capa de viento
mi amor se arrojó a las
olas.)
Pero no soy...
(Ante una vidriera rota
coso mi lírica ropa.)
Понеділок, середа й
п’ятниця
Я був собі.
Таки був.
А тепер мене нема.
Я був собі...
(У тій пащі, пащі дивній,
кипариса й його тіні —
срібна місячна затока
в ненастанному тремтінні).
Таки був...
Повний місяць перед світом
хизувавсь рожевим квітом.
(Любов моя впала в річку,
загорнувшися у вітер).
І тепер мене нема...
(Для розбитої вітрини
шию віршики з вітрилля).
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Понедельник, среда и пятница
Я бывал.
Я ведь был,
а теперь нет
меня.
Я бывал...
(Вот, став
чудодейственной глоткой,
кипарис и тени
видны!
Это угол луны
одинокой,
угол полной
луны.)
Я ведь был...
Шутила луна,
говоря приветно,
будто розой
благоуханной цветёт.
(Одетая в платье
из ветра
любовь моя
бросилась в бездну вод.)
Но меня тут нет и
в помине...
(У разбитой
стеклянной витрины
шью лирический
плащ себе длинный.)
. . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . (пер. Анатолия
Яни)
Немає коментарів:
Дописати коментар