Із циклу «Пісні»:
— «Місячні пісні»
Він помер на світанкуНіч чотирьох місяців
і дерева легковітого,
із єдиною тінню
і птахом.
Я шукаю на тілі
вуст твоїх світлі відбитки.
Криниця цілує вітер
не торкаючись.
«Ні», що дала ти мені, —
у долоні моїй,
мов лимон восковий
білий майже.
Ніч чотирьох місяців
і дерева легковітого.
Ген кохання моє на шпилі —
обертається!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Murió al amanecer
Noche de cuatro lunas
y un solo árbol,
con una sola sombra
y un solo pájaro.
Busco en mi carne las
huellas de tus labios.
El manantial besa al viento
sin tocarlo.
Llevo el No que me diste,
en la palma de la mano,
como un limón de cera
casi blanco.
Noche de cuatro lunas
y un solo árbol.
En la punta de una aguja
está mi amor ¡girando!
Смерть на світанні
В но́чі чотири місяці
й одним одна вільшина,
від неї тінь одним одна,
на ній — одна пташина.
Іще сліди од губ твоїх
десь тут, на моїм тілі...
Цілує річка вітерця
самою тінню.
Держу в руці давлюче «ні»,
що ти мені лишила,
немов лимон у зеленці
чи ягідку шипшини.
В но́чі чотири місяці
й одна вільшина.
Кохання моє крутиться
на вістрі шпильки!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Он умер на рассвете
У ночи четыре
луны,
а дерево — только
одно,
и тень у него
одна,
и птица в листве
ночной.
Следы поцелуев
твоих
ищу на теле.
А речка целует
ветер,
к нему прикасаясь
еле.
В ладони несу
твое «нет»,
которое ты дала
мне,
как восковой
лимон
с тяжестью камня.
У ночи четыре
луны,
а дерево — только
одно.
Как бабочка,
сердце иглой
к памяти
пригвождено.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Марка Самаева)
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Павла Грушко з видання
Немає коментарів:
Дописати коментар