Федеріко Гарсія Льорка. Маленький віденський вальс

Із циклу «Поет у Нью-Йорку»:

— «Втеча з Нью-Йорка»

Втеча з Нью-Йорка

(Два вальси у напрямку до цивілізації)

Маленький віденський вальс

У Відні є десять дівчат,

плече, де ридає смерть,

й голубиних опудал гай.

Там у музеї паморозі

блищить окрушина ранку.

Там тисяча вікон у залі.

Ай, ай, ай, ай!

Вальс із зімкненими губами.

Це вальс, цей вальс, цей вальс,

про «так», про коньяк і про смерть,

вальс, у море вмочивши шлейф.

Кохаю, кохаю тебе,

у фотелі із книгою мертвою,

у задумливій галереї,

і у ірисовій мансарді,

і у ліжку місячнім нашому,

і у танці зі сну черепашого.

Ай, ай, ай, ай!

Цей вальс, переламаний в талії!

У Відні в чотири люстра

грають луни і твої вуста.

Там смерть над фортепіано

підсинює вид юнакам.

Там бідаки на дахах

і сліз світанкові гірлянди.

Ай, ай, ай, ай!

Цей вальс, що у грудях вмирає!

Бо кохаю, кохаю, кохана,

на горищі, де діти гралися,

старосвітські угорські ліхтарні

снять байдужої ночі чутками,

сніжні вівці та іриси тануть

на твоєму чолі у мовчанні.

Ай, ай, ай, ай!

Цей вальс «Я кохатиму завше»!

Танцюватимемо у Відні,

де ріка у фраку струмливому

з берегами — поглянь! —  гіацинтовими.

Там залишу уста в вирі ніг твоїх,

душу — в ліліях і світлинах,

а у хвилях твоєї ходи —

кохаю, кохана, кохана, —

скрипку, труну і прощання,

і вальсу стрічки — наостанку!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Huída de Nueva York

(Dos valses hacia la civilización)

Pequeño vals vienés

En Viena hay diez muchachas,

un hombro donde solloza la muerte

y un bosque de palomas disecadas.

Hay un fragmento de la mañana

en el museo de la escarcha.

Hay un salón con mil ventanas.

¡Ay, ay, ay, ay!

Toma este vals con la boca cerrada.

Este vals, este vals, este vals, este vals,

de sí, de muerte y de coñac

que moja su cola en el mar.

Te quiero, te quiero, te quiero,

con la butaca y el libro muerto,

por el melancólico pasillo,

en el oscuro desván del lirio,

en nuestra cama de la luna

y en la danza que sueña la tortuga.

¡Ay, ay, ay, ay!

Toma este vals de quebrada cintura.

En Viena hay cuatro espejos

donde juegan tu boca y los ecos.

Hay una muerte para piano

que pinta de azul a los muchachos.

Hay mendigos por los tejados,

hay frescas guirnaldas de llanto.

¡Ay, ay, ay, ay!

Toma este vals que se muere en mis brazos.

Porque te quiero, te quiero, amor mío,

en el desván donde juegan los niños,

soñando viejas luces de Hungría

por los rumores de la tarde tibia,

viendo ovejas y lirios de nieve

por el silencio oscuro de tu frente.

¡Ay, ay, ay, ay!

Toma este vals, este vals del "Te quiero siempre".

En Viena bailaré contigo

con un disfraz que tenga

cabeza de río.

¡Mira qué orillas tengo de jacintos!

Dejaré mi boca entre tus piernas,

mi alma en fotografías y azucenas,

y en las ondas oscuras de tu andar

quiero, amor mío, amor mío, dejar,

violín y sepulcro, las cintas del vals.

Маленький віденський вальс

У Відні є десять дівчаток,

І рамено, де смерть ридає,

і пуща голубок розтятих.

Є маленький уламок ранку

у музеї найтонших крижинок,

і зала, де тисячі вікон.

Гай, гай, гай, гай!

Танцюй-но цей вальс у мовчанці.

Ах, вальс, оцей вальс, оцей вальс,

і згода, і смерть, і коньяк —

замочено шлейф у морях.

Я кохаю, кохаю, кохаю тебе,

із мертвою книжкою в кріслі,

в коридорі сумнім, на горищі,

де ірис у пітьмі, у ліжку,

де місяць нам сяє, у танці,

про який черепаха мріє.

Гай, гай, гай, гай!

Танцюй оцей вальс у безсиллі.

У Відні — чотири свічада,

де луни й вуста твої грають.

Там смерть, фортеп’яно торкнувши,

на хлопців кладе сині барви.

Там є жебраки не терасах

і сліз найсвіжіші гірлянди.

Гай, гай, гай, гай!

Танцюй: вальс в обіймах моїх умирає.

Через те, що кохаю тебе, о любове,

на горищі, де граються діти,

про угорське замріяні світло,

серед гомонів надвечір’я,

уздрівши овечок та іриси сніжні

в темнім мовчанні твого обличчя.

Гай, гай, гай, гай!

Танцюй оцей вальс «Я кохатиму вічно».

У Відні піду я з тобою в танець

у вбранні маскараднім, з лицем, як у річки.

Глянь на берег, які гіацинти!

Я вуста між ногами у тебе зоставлю,

свою душу — між лілій та фотографій.

а між темрявих хвиль твоїх рухів танечних

хочу я залишити, любове моя.

скрипку, нагробок і стрічку вальсу.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Михайла Москаленка)

Маленький венский вальс

Десять девушек едут Веной.

Плачет смерть на груди гуляки,

Есть там лес голубиных чучел

и заря в антикварном мраке.

Есть там залы, где сотни окон

и за ними деревьев купы...

О, возьми этот вальс,

этот вальс, закусивший губы.

Этот вальс, этот вальс,

полный смерти, мольбы и вина,

где шелками играет волна.

Я люблю, я люблю, я люблю,

я люблю тебя там, на луне,

и с увядшею книгой в окне,

и в укромном гнезде маргаритки,

и в том танце, что снится улитке...

Так порадуй теплом

этот вальс с перебитым крылом.

Есть три зеркала в венском зале,

где губам твоим вторят дали.

Смерть играет на клавесине

и танцующих красит синим

и на слезы наводит глянец.

А над городом — тени пьяниц...

О, возьми этот вальс,

на руках умирающий танец.

Я люблю, я люблю, мое чудо,

я люблю тебя вечно и всюду,

и на крыше, где детство мне снится,

и когда ты поднимешь ресницы,

а за ними, в серебряной стуже, —

старой Венгрии звезды пастушьи

и ягнята и лилии льда...

О, возьми этот вальс,

этот вальс «Я люблю навсегда».

Я с тобой танцевать буду в Вене

в карнавальном наряде реки,

в домино из воды и тени.

Как темны мои тростники!..

А потом прощальною данью

я оставлю эхо дыханья

в фотографиях и флюгерах,

поцелуи сложу перед дверью —

и волнам твоей поступи вверю

ленты вальса, скрипку и прах.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)

Послухати в оригіналі:

Прочитання

Співане виконання: Ana Belén

Англійською (радше «за мотивами», ніж переклад, але пісня дуже відома): Leonard Cohen. Take This Waltz