Старі індіанці
Старі, дуже старі чоловіки сидять коло своїх кіз,
коло своїх маленьких свійських тварин.
Старі чоловіки сидять побіля ріки,
яка завжди тече повільно.
Перед ними повітря тамує віддих і плин.
Проходячи повз, задивляється на них вітер
і ледь-ледь, обережно, торкається їхніх обличь,
аби їхні серця попелясті не збентежити незумисне.
Старі чоловіки випасають у полі свої гріхи —
це їхня робота єдина.
Випускають уранці, день проводять у забутті,
а надвечір — арканять, і сплять, зігріваючись ними.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Los indios viejos
Los
hombres viejos, muy viejos, están sentados
junto a
sus cabras, junto a sus pequeños animales mansos.
Los
hombres viejos están sentados junto a un río
que
siempre va despacio.
Ante
ellos el aire detiene su marcha,
el
viento pasa, contemplándolos,
los
toca con cuidado
para no
desbaratarles sus corazones de ceniza.
Los
hombres viejos sacan al campo sus pecados,
éste en
su único trabajo.
Los
sueltan durante el día, pasan el día olvidando,
y en el
tarde salen a lazarlos
para
dormir con ellos calentándose.
Послухати в оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар