Ніканор Парра. Поет і смерть

Зі збірки «Виноградне листя», 1985

Поет і смерть

До будинку поета

п’янюща смерть калатає:

відчиняй, старий, бо овечку

біднесеньку тут шукаю

Хворію я, стара шльондро,

гостей, вибачай, не приймаю

Відчиняй, старий хроне,

чи треба двері ламати?

Не здоровіша за тебе

мала топір направляти

От стара крільчиха, кажу ж тобі:

дай спокійно сконати

Ич, вусатий тарганище,

старигане невдячний,

перед смертю ще маєш

виграти мене добряче

Стара п’янюга вдирається

— двері з тряскотом розлітаються, —

в одну мить оголяється,

і старий із нею злягається

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

De «Hojas de parra», 1985

El poeta y la muerte

A la casa del poeta

llega la muerte borracha

ábreme viejo que ando

buscando una oveja guacha

Estoy enfermo — después

perdóname vieja lacha

Ábreme viejo cabrón

¿o vai a mohtrar I'hilacha?

por muy enfermo quehtí

teníh quiafilame I'hacha

Déjame morir tranquilo

te digo vieja vizcacha

Mira viejo dehgraciao

bigoteh e cucaracha

anteh de morir teníh

quechame tu güena cacha

La puerta se abrió de golpe:

Ya — pasa vieja cufufa

ella que se le empelota

y el viejo que se lo enchufa

Послухати в оригіналі:

відео прочитання автором: https://www.youtube.com/watch?v=vncKKY3bui0