Федеріко Гарсія Льорка. Аделіна на прогулянці

Із циклу «Пісні»:

— «Андалусійські пісні»

Аделіна на прогулянці

У моря нема помаранчів,
й не знайдеш в Севільї любов.
Як сяє! Смаглява панянко,
позичте мені холодок.

Най він позеле́нить обличчя

— соком лайму й лимону, —

слова Ваші — малі рибчинки —

стануть пливати, витись навколо.

У моря нема помаранчів.

Ах, кохання...

Й не знайдеш в Севільї любов!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітки
Рефрен цієї поезії є фольклорною алюзією. Так, в Іспанії є примовка: «нема, як у морі помаранчів». А ось перший рядок народної пісеньки: «A la mar fui por naranjas, cosa que la mar no tiene» (Я пішов до моря по помаранчі, таж їх у нього немає). Див. також поезію «Маленька сирена-християнка» [56] іншого іспанського поета, котрий, як і Льорка, належав до «генерації 27 року», — Рафаеля Альберті.
Холодок — маловживана нині назва парасольки від сонця.
Внизу цієї публікації є ілюстрація — картина «Холодок» уславленого одноплемінця Льорки, маляра Франсіско-Хосе де Гойя. Чи не той образ надихнув Льорку на написання цієї поезії?



Adelina de paseo

La mar no tiene naranjas,

ni Sevilla tiene amor.

Morena, qué luz de fuego.

Préstame tu quitasol.

Me pondrá la cara verde

—zumo de lima y limón—,

tus palabras —pececillos—

nadarán alrededor.

La mar no tiene naranjas.

Ay, amor.

¡Ni Sevilla tiene amor!

За виданням: Federico García Lorca, Poesía completa, Vintage Español, 2012 р., ISBN 978-0-307-47575-6

Вийшла гулять Аделіна

Чи є в морі помаранчі,

чи в Севільї є любов?

Позич, дівча, парасольки,

бо згорю за будь здоров!

На лице моє гаряче

холодком війне лимон,

а слова твої, мов рибки,

будуть плавати кругом.

Чи є в морі помаранчі?

А любов?

Чи в Севільї є любов?

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)

Аделина на прогулке

У моря нет апельсинов,

любви у Севильи нет.

Красавица, дай мне зонтик —

так ярок слепящий свет!

Но рожицу — сок лимонный —

ты скорчишь мне кисло в ответ;

слова — золотые рыбки —

мгновенный прочертят след.

У моря нет апельсинов.

Ай, любовь!..

Любви у Севильи нет.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Якова Серпина)

Аделина на прогулке

Нету в море апельсинов,

и любви в Севилье нет.

Слишком ярок этот свет.

Дай твой зонтик, я остыну.

А под зонтиком зелёным

сам я выгляжу лимоном,

а за мной — тут как тут —

рыбки слов твоих плывут.

Нету в море апельсинов.

Слишком ярок этот свет!

А любви в Севилье нет!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Елены Кассировой)

Послухати в оригіналі:

Читає іспанський поет Рафаель Альберті (1902–1999)

Співає Маріос Франгуліс, автор музики Димитрис Марамис

Спів на музику Vicente Monera: 

Франсіско-Хосе де Гойя. «Холодок», 1777 р.