Хуан Рамон Хіменес. Я — то не я...

Із циклу «Вічності», 1916–1917

Я — то не я.
Я — інший,
хто ступає невидимий мені зі мною поруч,
кого, бува, ще трохи, і побачу
і кого забуваю я порою.
Я мовлю — він вмовкає у спокої,
ненавиджу — ласкавий, пробачає,
гуляє в тих місцях, де не буваю,
і піде далі по моєму сконі.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)


Yo no soy yo...

Yo no soy yo.
Soy este
que va a mi lado sin yo verlo;
que, a veces, voy a ver,
y que, a veces, olvido.
El que calla, sereno, cuando hablo,
el que perdona, dulce, cuando odio,
el que pasea por donde no estoy,
el que quedará en pié cuando yo muera.

***

Я це не я.
                               Я той,
Що йде, небачений, зі мною поруч,
Що іноді до нього я зайду,
А іноді забуду.

Той, що мовчить, сумирний, як говорю,
Що вибача, благий, коли ненавиджу, Що там проходить, де мене нема,
І що стоятиме, коли помру я.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Ігора Качуровського
з видання «Ігор Качуровський. Круг понадземний. Світова поезія від VI по XX століття», 2007)


Я не я. Это кто-то иной

Я не я.
                Это кто-то иной,
с кем иду и кого я не вижу
и порой почти различаю,
а порой совсем забываю.
Кто смолкает, когда суесловлю,
кто прощает, когда ненавижу,
кто ступает, когда отступаюсь,
и кто устоит, когда я упаду.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)


Я — это не я

Я тот,
кто рядом, но невидим,
вот разве что порою — в промельк,
а иногда его и вспомнить не могу.

Я говорю, а он молчит,
я злюсь, а он прощает кротко.

Он бродит там, где нет меня.
И он пребудет, когда я умру.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Павла Грушко з видання
                                                 «Облачение теней», 2015)

Послухати в оригіналі:

1 коментар:


  1. Я це не я.
    Це той
    хто йде поряд невидимий;
    кого я часом помічаю,
    про кого, часом, забуваю.
    Хто стримано мовчить, коли я розмовляю,
    хто щиро вибачає, коли я ненавиджу,
    хто там проходить, де я не можу,
    хто залишиться, коли мене не стане.

    ВідповістиВидалити