Самота
Стільки люду.
Сміх. Голоси...
Про що вони всі говорять?
А втім, немає різниці...
Стільки сонця.
Веселі обличчя.
А я відчуваю лиш тугу
безмірну.
Іду центром міста
без напрямку і без цілі.
Навіщо я тут?
Ці люди
такі подібні й такі відмінні.
І саме це мені болить найбільше.
Тут немає тієї жінки,
яку б я міг
Покохати...
Самота.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Mucha
gente.
Voces.
Risas:
qué me
importa nada
de lo
que digan.
Mucho
sol:
Alegría:
Yo
siento, sin embargo, una pena
infinita.
En
medio de la ciudad
no
tengo
ninguna
ruta fija.
¿Por
aquí?
qué más
me da,
las gentes
son las mismas y
distintas.
No hay
mujer
a quien
Amar...
Soledad.
Немає коментарів:
Дописати коментар