Федеріко Гарсія Льорка. Сцена із підполковником жандармерії

Із циклу «Поема канте хондо»

СЦЕНА ІЗ ПІДПОЛКОВНИКОМ ЖАНДАРМЕРІЇ

Приміщення для зберігання прапорів.

ПІДПОЛКОВНИК

Я — підполковник жандармерії.

СЕРЖАНТ

Так.

ПІДПОЛКОВНИК

І ніхто не сміє мені суперечити.

СЕРЖАНТ

Ні.

ПІДПОЛКОВНИК

Маю три зірки і двадцять хрестів.

СЕРЖАНТ

Так.

ПІДПОЛКОВНИК

Зі мною привітався архієпископ Толедо, у якого двадцять чотири масакові китиці.

СЕРЖАНТ

Так.

ПІДПОЛКОВНИК

Я підполковник. Я підполковник. Я підполковник жандармерії.

(Ромео і Джульєтта, у блакитному, білому і золотому кольорах, обіймаються у тютюновому садку на коробці гаванських сигар. Вояк погладжує рулю гвинтівки, повну підводної сутіні).

ГОЛОС (ззовні)

Місяцю, місяцю, місяцю,

у пору достиглих олив

осяюєш вежу Касорли

й потаєний Бенамехі.

Місяцю, місяцю, місяцю.

Півень до тебе піє.

Доньки сеньйора алькальда

тебе споглядають замріяно.

ПІДПОЛКОВНИК

Що це?

СЕРЖАНТ

Циган!

(Циганів погляд молодого мула затьмарює і розширює очиці підполковника).

ПІДПОЛКОВНИК

Я — підполковник жандармерії.

СЕРЖАНТ

Так.

ПІДПОЛКОВНИК

Ти, хто такий?

ЦИГАН

Циган.

ПІДПОЛКОВНИК

І що таке циган?

ЦИГАН

Що завгодно.

ПІДПОЛКОВНИК

Як тебе звати?

ЦИГАН

Оце.

ПІДПОЛКОВНИК

Як?

ЦИГАН

Циган.

СЕРЖАНТ

Я натрапив його і доправив сюди.

ПІДПОЛКОВНИК

Де ти був?

ЦИГАН

На мосту над річками.

ПІДПОЛКОВНИК

Себто, над якими річками?

ЦИГАН

Над усіма річками.

ПІДПОЛКОВНИК

І що ти там робив?

ЦИГАН

Цинамонову вежу.

ПІДПОЛКОВНИК

Сержанте!

СЕРЖАНТ

Слухаю, пане підполковнику жандармерії.

ЦИГАН

Я винайшов крила, і літаю. Сірка і ружі на моїх губах.

ПІДПОЛКОВНИК

Ай!

ЦИГАН

Хоч у крилах немає потреби, бо літаю без них. Хмари й перстені у моїй крові.

ПІДПОЛКОВНИК

Аай!

ЦИГАН

У січні маю цитриновий квіт.

ПІДПОЛКОВНИК

Ааааай! (Тіпається у корчах).

ЦИГАН

І помаранчі, як лягає сніг.

ПІДПОЛКОВНИК

Аааай, піф-паф, бабах! (Падає мертвий).

(Підполковникова душа кольору тютюну і кави з молоком вилітає у вікно).

СЕРЖАНТ

Ґвалт!

(У дворі казарми четверо жандармів б’ють цигана).

Пісня побитого цигана

Двадцять чотири удари

в лице, як і двадцять п’ятий.

Згодом вночі на фолію

покладе мене мати.

Лише ковточок води,

із фляшки твоєї, жандарме.

Води, води, води...

Із рибами і човнами.

Ай, жандармський начальнику,

у пишній горішній залі!

Вид мій від крови отерти,

шовкової хустки не маєш!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

ESCENA DEL TENIENTE CORONEL DE LA GUARDIA CIVIL

Cuarto de banderas

TENIENTE CORONEL.

Yo soy el teniente coronel de la Guardia Civil.

SARGENTO.

Sí.

TENIENTE CORONEL.

Y no hay quien me desmienta.

SARGENTO.

No.

TENIENTE CORONEL.

Tengo tres estrellas y veinte cruces.

SARGENTO.

Sí.

TENIENTE CORONEL.

Me ha saludado el cardenal arzobispo de Toledo con sus veinticuatro borlas moradas.

SARGENTO.

Sí.

TENIENTE CORONEL.

Yo soy el teniente. Yo soy el teniente. Yo soy el teniente coronel de la Guardia Civil.

(Romeo y Julieta, celeste, blanco y oro, se abrazan sobre el jardín de tabaco de la caja de puros. El militar acaricia el cañón de su fusil lleno de sombra submarina.)

UNA VOZ (Fuera)

Luna, luna, luna, luna,

del tiempo de la aceituna.

Cazorla enseña su torre

y Benamejí la oculta.

Luna, luna, luna, luna.

Un gallo canta en la luna.

Señor alcalde, sus niñas

están mirando a la luna.

TENIENTE CORONEL.

¿Qué pasa?

SARGENTO.

¡Un gitano!

(La mirada de mulo joven del gitanillo ensombrece y agiganta los ojirris del Teniente Coronel de la Guardia Civil.)

TENIENTE CORONEL.

Yo soy el teniente coronel de la Guardia Civil.

SARGENTO.

Sí.

TENIENTE CORONEL.

¿Tú, quién eres?

GITANO.

Un gitano.

TENIENTE CORONEL.

¿Y qué es un gitano?

GITANO.

Cualquier cosa.

TENIENTE CORONEL.

¿Cómo te llamas?

GITANO.

Eso.

TENIENTE CORONEL.

¿Qué dices?

GITANO.

Gitano.

SARGENTO.

Me lo encontré y lo he traído.

TENIENTE CORONEL.

¿Dónde estabas?

GITANO.

En la puente de los ríos.

TENIENTE CORONEL.

Pero ¿de qué ríos?

GITANO.

De todos los ríos.

TENIENTE CORONEL.

¿Y qué hacías allí?

GITANO.

Una torre de canela.

TENIENTE CORONEL.

¡Sargento!

SARGENTO.

A la orden, mi teniente coronel de la Guardia Civil.

GITANO.

He inventado unas alas para volar, y vuelo. Azufre y rosas en mis labios.

TENIENTE CORONEL.

¡Ay!

GITANO.

Aunque no necesito alas, porque vuelo sin ellas. Nubes y anillos en mi sangre.

TENIENTE CORONEL.

¡Ayy!

GITANO

En Enero tengo azahar.

TENIENTE CORONEL.(Retorciéndose.)

¡Ayyyyy! 

GITANO

Y naranjas en la nieve.

TENIENTE CORONEL.

¡Ayyyy!, pun, pin, pam/ (Cae muerto.)

(El alma de tabaco y café con leche del Teniente Coronel de la Guardia Civil sale por la ventana.)

SARGENTO.

¡Socorro!

(En el patio del cuartel, cuatro guardias civiles apalean al gitanillo.)

Canción del gitano apaleado

Veinticuatro bofetadas.

Veinticinco bofetadas;

después, mi madre, a la noche,

me pondrá en papel de plata.

Guardia Civil caminera,

dadme unos sorbitos de agua.

Agua con peces y barcos.

Agua, agua, agua, agua.

¡Ay, mandor de los civiles

que estás arriba en tu sala!

¡No habrá pañuelos de seda

para limpiarme la cara!

                                5 de julio 1925

Пісня побитого цигана

Двадцять раз у пику, в пику,

тридцять раз у пику, в пику...

Було б тобі, моя мамо,

мене з воску уліпити.

Ой шандари-шандирики,

дайте води, хочу пити.

Риба п’є, і човен п’є.

Пити, пити, пити, пити!

Гей ти, старший халавде́,

начальнику гордовитий!

Не настачиш мені хусток,

щоб я кров на собі витер.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)

Див. також:

      Переклад Федора Воротнюка

      Переклад Анатолія Гелескула

Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=wXKhL_26rMk 26:11–30:10
також: розіграна акторами сцена, без пісень і в комедійній формі