Із циклу «Тамаритянський
диван»:
— «Касиди»
IX
Касида про темних
голубиць
По гіллі походжають лавровому
дві темнії голубиці.
Одна — сонце,
друга — місяць.
«Сусідоньки, — запитав я, —
де є моя могила?»
«На хвості у мене», — це сонце.
«В моїм горлі», — говорить місяць.
І я — мандрівник, по пояс
заглиблений у землицю,
заглиблений у землицю,
побачив дівчину оголену
і дві снігові орлиці.
Одна з них другою була,
і ніким не була дівчина.
«Орлички, — до них промовив, —
де є моя могила?»
«На хвості у мене», — це сонце.
«В моїм горлі», — говорить місяць.
Я бачив на гілках лавра
дві нагі голубиці.
Одна з них другою була,
і обидві не були ніким иншим.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
IX
Casida de las palomas oscuras
Por las ramas del laurel
van dos palomas oscuras.
La una era el sol,
la otra la luna.
«Vecinitas«, les dije,
«¿dónde está mi sepultura?«
«En mi cola», dijo el sol.
«En mi garganta», dijo la
luna.
Y yo que estaba caminando
con la tierra por la cintura
vi dos águilas de nieve
y una muchacha desnuda.
La una era la otra
y la muchacha era ninguna.
«Aguilitas», les dije,
«¿dónde está mi sepultura?»
«En mi cola», dijo el sol.
«En mi garganta», dijo la
luna.
Por las ramas del laurel
vi dos palomas desnudas.
La una era la otra
y las dos eran ninguna.
Пісня
По вітах лавра стрибають
пара голубів темних.
Перший голуб — то сонце.
Другий голуб — то місяць.
Питаюсь у них: — Сокóли,
де мене жде могила?
Місяць: — У мене в шиї.
Сонце: — В хвості моєму.
Пішов я далі. І раптом
бачу: земля тримає
за поясом дівчину голу
і два орли мармурових.
Перший орел — був другим.
Ніким була — гола дівчина.
— Сокóли мої, — питаюсь, —
де мене жде могила?
Місяць: — У мене в шиї.
Сонце: — В хвості моєму.
Промежи віт вишневих —
пара голубів голих:
перший голуб — був другим.
А другий голуб — ніким.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Василя Стуса)
Касида про двох
сизокрилих горлиць
Дві горлиці сизопері
між лавровим крились листям.
Одна була сонце,
друга місяць.
«Сусідоньки, — я спитав їх,—
де моїй могилі місце?»
«В мене в хвості», — каже сонце.
«В мене в горлі», — каже місяць.
Уперезаний землею,
я в світи далекі нісся.
Бачу: дві орлиці сніжні,
третя дівчина голіська.
Одна була ніби друга,
а дівчина зовсім інша.
«Орличеньки, — я спитав їх, —
де моїй могилі місце?»
«В мене в хвості», —каже сонце.
«В мене в горлі», — каже місяць.
Дві горлиці голим голі
між лавровим крились листям.
Одна була ніби друга,
і обидві зовсім різні.
Касыда о смутных горлицах
Две горлицы в листьях лавра
печалились надо мною.
Одна из них была солнцем,
другая была луною.
Спросил я луну: «Сестрица,
где тело мое зарыли?» —
«Над сердцем моим», –
сказала,
а солнце раскрыло крылья.
И я вдалеке увидел,
по пояс в земле шагая, —
две снежных орлицы взмыли
и девушка шла нагая.
Спросил я у них: «Сестрицы,
где тело мое зарыли?» —
«Над сердцем», – луна
сказала,
а солнце сложило крылья.
И я двух нагих голубок
увидел в тени орлиной —
и были одна другою,
и не было ни единой.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)
Послухати в
оригіналі:
Співає Camarón de la Isla (1950–1992) — іспанский кантаор циганського походження, культовий в Іспанії виконавець сучасного фламенко
Танець фламенко у супроводі співу Camarón de la Isla
Немає коментарів:
Дописати коментар