Зі збірки «Ягуар і Місяць»,
1959
Народження сонця
Я винаходив нові світи. Я вимріював ночі
з невимовних матерій. Творив променисті світила,
вибóрні зірки, що ставали такими близькими,
якщо дивитись на них, примруживши очі.
Ніколи,
одначе, мені
не повторити той перший день, коли наші батьки
вийшли зі своїми племенами з вологої сельви
і подивилися на схід. І почули ревіння
ягуара. Пташиний спів. І узріли,
як звелася людина із паленіючим видом.
Юнак з осяйним обличчям,
чий погляд палкий висушував трясовиння.
Високий розпашілий юнак із палаючим видом.
Чиє обличчя осявало світ.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
De «El Jaguar y la Luna», 1959
El nacimiento del sol
He
inventado mundos nuevos. He soñado
noches
construidas con sustancias inefables.
He
fabricado astros radiantes, estrellas sutiles
en la
proximidad de unos ojos entrecerrados.
Nunca, sin embargo,
repetiré
aquel primer día cuando nuestros padres
salieron
con sus tribus de la húmeda selva
y
miraron al oriente. Escucharon el rugido
del
jaguar. El canto de los pájaros. Y vieron
levantarse
un hombre cuya faz ardía.
Un mancebo
de faz resplandeciente,
cuyas
miradas luminosas secaban los pantanos.
Un
joven alto y encendido cuyo rostro ardía.
Cuya
faz iluminaba el mundo.
Немає коментарів:
Дописати коментар