Сон кондора
Із проблисками зоряного сонму
на снігову вершину він сідає:
день його поглядом останнім огортає
і біля ніг його лунає гуркіт грому.
На цій вершині чується самотнім:
в блідім тумані, що його купає
і сяйво ореолу його тлумить;
повільно з ним зливається і потім
він поринає в ніч, як поринає
душа на самоті у власні думи...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
El
sueño del cóndor
Al
despuntar el estrellado coro,
pósase en una cúspide nevada:
lo envuelve el día en la postrer mirada;
y revienta a sus pies trueno sonoro.
Su
blanca gola es imperial decoro;
su ceño varonil, pomo de espada;
sus garfios siempre en actitud airada,
curvos puñales de marfil con oro.
Solitario
en la cúspide se siente:
en las pálidas nieblas se confunde;
desvanece el fulgor de su aureola;
y
esfumándose, entonces, lentamente,
se hunde en la noche, como el alma se hunde
en la meditación cuando está sola...
на снігову вершину він сідає:
день його поглядом останнім огортає
і біля ніг його лунає гуркіт грому.
Біліє комір імператорський на ньому,
ефесом гребінь над чолом звисає,
кігті-кинджали гнівом пронизають —
слонівка ув узорі золотому.
в блідім тумані, що його купає
і сяйво ореолу його тлумить;
він поринає в ніч, як поринає
душа на самоті у власні думи...
pósase en una cúspide nevada:
lo envuelve el día en la postrer mirada;
y revienta a sus pies trueno sonoro.
su ceño varonil, pomo de espada;
sus garfios siempre en actitud airada,
curvos puñales de marfil con oro.
en las pálidas nieblas se confunde;
desvanece el fulgor de su aureola;
se hunde en la noche, como el alma se hunde
en la meditación cuando está sola...
сидить він на засніженій вершині:
останній погляд дня у далечіні,
і грім стихає в нього під ногами.
свій дзьоб як меч тримає у гордині,
і грають блиском золота на згині
могутні кігті з гнутими клинками.
його туман побляклий огортає
і розсіває ореол тремтливо,
у ніч впливаючи, немов душа пірнає,
коли самотня, в роздуми журливо…
Немає коментарів:
Дописати коментар