Із циклу «Пісні»:
— «Ігри»
На вушко дівчині
Не хотів.
Не хотів казати нічого.
Бачив у Ваших очах
деревць божевільних двоє.
З вітру, сміху і золота.
Їхні віти ходили ходором.
Не хотів.
Не хотів казати нічого.
Al oído de una muchacha
No quise.
No quise decirte nada.
Vi en tus ojos
dos arbolitos locos.
De brisa, de risa y de oro.
Se meneaban.
No quise.
No quise decirte nada.
Дівчині на вушко
Не думав.
Не думав тобі казати.
Дві калини буйно мають
ув очах твоїх:
одна — зелен вітер,
друга — золот сміх.
Та які ж завзяті!
Не думав.
Не думав тобі казати.
На ушко девушке
Тебе я ни слова
Сказать не думал.
Только в глаза
заглянул
И увидел:
Там, хмельные от
ветра, от света, от счастья.
Два золотых
деревца качались.
Тебе я ни слова
Сказать не думал.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. В.
Ильиной)
Ни слова бы,
ни слова не ответил.
В глаза не загляни я:
плясали в них
два деревца шальные.
Смех, золото и ветер.
Ни слова бы,
ни слова не ответил.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Бориса Дубина)
На ушко девушке
Не хотел.
Не хотел говорить ничего.
Я увидел в глазах твоих
два немыслимых деревца.
Невесомых, веселых и золотых.
Они раскачивались.
Не хотел.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. (пер. Юнны Мориц)
Послухати в оригіналі — читає іспанський поет Рафаель
Альберті (1902–1999)
Боже, скільки поезії!
ВідповістиВидалитиЯк близько до оригіналу і до духу поезії !
Дякую!
ВідповістиВидалити