Рубен Даріо. Вечір тропіків

Вечір тропіків

Тут вечір — печально-сірий.
Море стає оксамитовим,
і небо, сумом повите,
глибшає.

Здіймається стогоном гіркість
безодні раптово розчахненої.
І, чуючи співи вітру,
хвиля плаче.

Хиткі скрипалі туману
прощають мируще світило.
А з пінної білі злинає:
Помилуй!

У небесах розливається
нез’ясненна гармонія,
і вітер відносить печальну
пісню моря.

Із горизонту, мов з горну,
лунає дивна симфонія —
ніби голос гори
вібруючий і глибокий.

Ніби звучить Невидиме...
Ніби зринає у вітер
дикого лева жахливе
ревіння.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітка. «Помилуй!» — «Miserere mei, Deus», псалом 50, покладений на музику італійським композитором Грегоріо Аллегрі ймовірно в 1630-ті роки.


Tarde del trópico

Es la tarde gris y triste.
Viste el mar de terciopelo
y el cielo profundo viste
de duelo.

Del abismo se levanta
la queja amarga y sonora
La onda, cuando el viento canta,
llora.

Los violines de la bruma
saludan al sol que muere.
Salmodia la blanca espuma:
¡Miserere!

La armonía el cielo inunda,
y la brisa va a llevar
la canción triste y profunda
del mar.

Del clarín del horizonte
brota sinfonía rara,
como si la voz del monte
vibrara.

Cual si fuese lo invisible...
cual si fuese el rudo son
que diese al viento un terrible
león.


Вечер в тропиках

Вечер серый и печальный
в бархат море укрывает,
небо в траур изначальный
одевает.

Бездна в безысходном горе
звонкой жалобы не прячет.
Ветер запоёт, а море
плачет.

Солнце быстро умирает;
из тумана — струн рыданье.
Вал за валом умоляет:
состраданья!

Но гармония на небе,
и уносит ветер вдаль
моря песнь про чёрный жребий
и печаль.

На рожке играют дали,
и горнист выводит трели,
словно горы заиграли
на свирели.

Словно кто-то ждёт, незримый...
Словно ветру гордый гнев
отдаёт неукротимый
лев.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Овадия Савича)


Вечір у тропіках


Вечір сірий та журливий
в оксамит закутав море.
Неба чорні переливи,
ніби горе.

Од розпуки та безсилля
скаржиться безодня наче.
Вітер заспіває — хвиля
плаче.

А туман упав, голосить
він за сонцем, як дитя.
Вал біжить за валом, просить
співчуття!

Небо стихло у печалі,
та не вгомонився бриз,
він розносить моря жалі
скрізь.

Там, на дальнім небокраї,
сурми грають малиново,
гори лунко промовляють
слово.

Наче ходить хтось незримий
Наче вітрові свій рев
оддає тут невситимий
лев.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Михайла Литвинця)


Див. також іще один переклад російською,  у часописі «Белый ворон», автор перекладу Ірина Полякова-Севастьянова

Послухати в оригіналі

1 коментар:

  1. Прекрасний вірш, А ще зацікавило таке: «Помилуй!» — «Miserere mei, Deus», псалом 50, покладений на музику італійським композитором Грегоріо Аллегрі ймовірно в 1630-ті роки".
    50-й псалом - дуже глибоке і поетичне прохання до Бога повернути людину до душевної чистоти. Мені не спадало на думку, що це може бути покладене на ноти, спів, музику. Пошукаю в Інтернеті, як звучить 50-й псалом. Дякую, Ольго Георгіївно!

    ВідповістиВидалити