Хуана де Ібарбоуроу. Повернення

Зі збірки «Утрата», 1950

Повернення

У мене будуть мої верби і мастіно,

І мої ружі й гіяцинти будуть знову.

Вернуть мої дуенде броди-голови,

Й швидка флотилія моїх дельфінів.

І яснокрилі серафими знов прилинуть,

І будуть цирки зі слонами та із клоунами,

Й умчить мене мій шовкогривий коник

У квітень моїх мрій — легких і вільних.

Я радість питиму навіть із каменю,

Навіть з жорсткого листя прочитану

І з солі сліз від прикрого чуття,

Бо вирвалась від смерти і віднині

Я жахом пойнята перед її пустинею

Й жагучим оп’янінням від життя.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітки 
Перш ніж прочитати цей сонет (посилання на аудіозапис див. в кінці цього допису), авторка розповідає, що написала його після одужання від тривалої і дуже важкої хвороби.
Дуенде (duende) — значення цього еспанськогого поняття можна дуже приблизно окреслити як пристрасне натхнення, але якщо ви хочете дізнатися, що воно являє собою насправді, раджу прочитати лекцію еспанського поета Федеріко Гарсії Льорки «Теорія і гра дуенде», яка входить до складу книжки «Федеріко Ґарсія Лорка. Думки про мистецтво».

De «Perdida», 1950

Regreso

He de tener mis sauces, mis mastines

Mis rosas y jacintos como antes.

Han de volver mis duendes caminantes

Y mi marina flota de delfines.

Retornarán los claros serafines,

Mis circos con enanos y elefantes,

Mis mañanas de abril, alucinantes

En mi caballo de alisadas crines.

He de beber la vida hasta en la piedra

Y hasta el menguado zumo de la hiedra

Y en sal de la lágrima furtiva,

Porque regreso de la muerte y tengo

El terror del vacío de que vengo

Y la embriaguez hambrienta de estar viva.

Послухати в оригіналі:

Читає авторка