Чверть години
Звільнися, Господи
Унамуно
Розслаблено-ніготно, неквапливо
на заході зіхає сірий вечір.
Дзвін бомкає повільно і сумливо,
майже приречено...
Зів’ялі, вицвілі пелюстки світла
над карбами сухоземлі старечими
навіюють лагідність і мрійливі
думки про втечу:
тепер би рушити у скит віддалений
із цими добрими провінціалами,
коли би не цей дзвін — ця жалібниця,
ця путь церковна, цей гостинець пилявий,
відкритий і для негра, і для білого,
а надто — для
убивці...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Posturas
difíciles» (1909)
Cuarto de hora
Libértate, Señor
Unamuno
Con una
laxitud de sibarita
bosteza
en el Poniente
la
tarde gris. Un esquilón musita
lenta,
muy lentamente...
Predispone
a soñar esta marchita
floración
de la luz en el ambiente
campesino.
Provoca ir a la ermita
con la
gente, con esta buena gente
de cepa
provinciana,
que se
aleja, pues plañe la campana,
camino
de la iglesia—, ese camino
de carretera,
franco
para el
negro africano, el hombre blanco
y,
sobre todo, para el asesino...
Немає коментарів:
Дописати коментар