Цю збірку я присвячую Оленці,
яка була поруч від самого початку
Та, хто знає мене на ім’я
Всі зійшлись роздивитися зайду:
— Дивне щось, якесь земноводне?
— Чудернацьке спереду й ззаду!
Ти сказала: «До діла годне».
Всі кривилися підозріло,
мов на вербу, що родить сливи.
А ти мені просто зраділа.
Бо була. І була щаслива.
Для инших — незнана річ,
небезпека, поразка...
Для тебе — ось море, ось ніч,
гайда разом у казку!
Инші розлюченим клекотом:
«Хтось чужий, хто вічно кочує,
нам — про відповідальність поета?!»
А ти шепотом: «Я тебе чую!»
Зараз я — нічим не відмінна
— крихке тіло, друзі, сім’я —
посеред війни людина.
Але ти знаєш моє ім’я!
__________________________________________________________________________