Із циклу «Пісні»:
— «Ігри»
Дерево пісень
Анні Марії Далі
Тростина — жест і голос
тремтить, бринить
у вітрі, що у вчора
відносить слід.
Дівча зітхало мрійно:
якби вловить! —
та запізнялось завжди
на миг, на мить.
Ай, місяцю! Ай, сонце!
На єдну мить.
Шістдесят квіток сірих
стеблом сплелись.
Колишеться, незаймана —
ні квіту, ні віт,
у вітрі, що у вчора
відносить слід.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка
Три наведені у цій публікації переклади Льорківської поезії дуже різняться між собою семантично. Який же відповідає оригіналові? Які його справжні текст і символіка? Про це я розповідаю в кінці публікації.
Анна Марія Далі — сестра художника Сальвадора Далі, з яким Льорка дружив і в будинку якого у Кадакесі на морському узбережжі подовгу гостював. Льорка потоваришував із Анною Марією, збереглося їхнє дружнє листування.
Примітка
Три наведені у цій публікації переклади Льорківської поезії дуже різняться між собою семантично. Який же відповідає оригіналові? Які його справжні текст і символіка? Про це я розповідаю в кінці публікації.
Анна Марія Далі — сестра художника Сальвадора Далі, з яким Льорка дружив і в будинку якого у Кадакесі на морському узбережжі подовгу гостював. Льорка потоваришував із Анною Марією, збереглося їхнє дружнє листування.
Árbol de canción
Para Ana María Dalí
Caña de voz y gesto.
una vez y otra vez
tiembla sin esperanza
en el aire de ayer.
La niña suspirando
lo quería coger;
pero llegaba siempre
un minuto después.
¡Ay sol! ¡Ay luna, luna!
un minuto después.
Sesenta flores grises
enredaban sus pies.
Mira cómo se mece
una y otra vez,
virgen de flor y rama,
en el aire de ayer.
Пісенне дерево
Бадилля жесту й голосу
на вітрі хить та хить,
в вечірній безнадії
гойдається-тремтить.
А дівчина зітхає:
зловить його, зломить,
що не простягне руку —
спізняється на мить.
Ой сонечко, ой місяцю!
Спізняється на мить...
Квіток сіреньких сотні
хапають ноги в сіть.
Отак воно й хитається
на вітрі — хить та хить,
без цвіту і без листу
гойдається-тремтить.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Дерево песен
Все дрожит еще
голос,
одинокая ветка,
от минувшего горя
и вчерашнего
ветра.
Ночью девушка в
поле
тосковала и пела —
и ловила ту
ветку,
но поймать не
успела.
Ах, луна на
ущербе!
А поймать не
успела.
Сотни серых
соцветий
оплели ее тело.
И сама она стала,
как певучая
ветка,
дрожью давнего
горя
и вчерашнего
ветра.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=HvdnyWxKOCw
Тепер, як і обіцяла у примітці до свого перекладу, я
розповім про те, якими — у моєму баченні— є текст і символіка оригіналу. Почну із буквального
порядкового перекладу.
Árbol de canción
Para Ana María Dalí
Caña de voz y gesto,
una vez y otra vez
tiembla sin esperanza
en el aire de ayer.
La niña suspirando
lo quería coger;
pero llegaba siempre
un minuto después.
¡Ay sol! ¡Ay luna, luna!
un minuto después.
Sesenta flores grises
enredaban sus pies.
Mira cómo se mece
una y otra vez,
virgen de flor y rama,
en el aire de ayer.
|
Дерево пісень
Ані Марії Далі
Тростина голосу й жесту,
знову і знову
тремтить без надії
у повітрі вчорашнього дня.
Дівчина замріяна (альт.: така, що зітхає)
хотіла її упіймати;
та завджи
на мить запізнювалась.
Ай, сонце! Ай, місяце, місяце!
на мить запізнювалась.
Шістдесят сірих квіток
сплуталися стеблинами.
Поглянь, як гойдається
знову і знову,
незаймано вільна від квіту і віт,
у повітрі вчорашнього дня.
|
На мій погляд, ані Микола Лукаш, ані Анатолій Гелескул —
двоє інших перекладачів цієї поезії — не
розгадали і не відобразили її символіку,
не зрозуміли її текст. А вона ніби і не складна.
Дерево пісень —
уособлення їхнього джерела, вони звучать у його русі, і хто зуміє спіймати ритм,
хвилю цього руху, вловить пісню. Але яким же є це дерево? Пишним, гіллястим,
квітучим? Зовсім ні. Воно просте і чисте, це, власне, і не дерево навіть, а тендітна
річкова очеретина. І рух його хисткий, мінливий і невловимий — мало кому дано спостерегти,
упіймати його, бо він змінюється щомиті, він ніби уже у минулому... І цвітіння
його непоказне —
«шістдесят квіток сірих стеблом сплелись», саме таким є суцвіття очерету.
Схоже, що обидва перекладачі неправильно зрозуміли вираз «enredaban sus pies», бо перше
значення слова «pie» —
нога, а «sus» —
це і «їхні», і «її», тож у баченні цих перекладачів ідеться про те, що квіти оплели ноги
дівчині. Однак «pie» означає
також «стебло». І якщо поглянути на суцвіття очерету — простий сіруватий китяг —
стане ясно, що саме про нього і мова — сірі квітки, які ніби переплелися
стеблами.
Але жоден з перекладачів узагалі не говорить про очерет, хоча caña — саме очерет, очеретина (тростина). Образ очерету не вперше зустрічається у Льорки. Згадаймо лиш «Сутінки й очерети тремтять на річній підойми́ні» у поезії «Крайобраз», «За очеретами, глодом і заростями ожини...» у поезії «Заміжня невірниця» чи «Між очеретами і сутінком блідавим так дивно, що я звуся Федеріко!» у поезії «Іншим ладом».
Але жоден з перекладачів узагалі не говорить про очерет, хоча caña — саме очерет, очеретина (тростина). Образ очерету не вперше зустрічається у Льорки. Згадаймо лиш «Сутінки й очерети тремтять на річній підойми́ні» у поезії «Крайобраз», «За очеретами, глодом і заростями ожини...» у поезії «Заміжня невірниця» чи «Між очеретами і сутінком блідавим так дивно, що я звуся Федеріко!» у поезії «Іншим ладом».
Микола Лукаш замінив очеретину бадиллям — словом, яке найперше асоціюється із
овочевим листям, хоча може означати і просто билину. І навіщось ввів оце
«зловить його, зломить» — хоча про намір «зломить» у поезії не йдеться.
Натомість із його перекладу зовім зник образ «у повітрі вчорашнього дня».
Анатолій Гелескул,
вочевидь, неправильно зрозумів також вираз «virgen de flor y rama», гадаючи, що
він означає «діва квітки і гілки», на чому і ґрунтував свій образ дівчини, що перетворилась на співочу віть. Але «virgen» тут без артикля, тож це не
іменник, а прикметник — «незайманий, дівочий», і вираз цілком означає «незаймано
вільна від квіту і віт». Крім
того, у перекладі Гелескула тростина замінена гілкою, тож образ дерева, який
в оригіналі присутній лише у назві, уведено у тіло поезії й уся вона побудована
навколо цього образу та образу дівчини, який в оригіналі не є центральним.
Ось таким є моє розуміння цієї поезії та причин, з яких іншими перекладачами вона перекладена інакше, аніж мною.
Немає коментарів:
Дописати коментар