Вітер

Добре, а чи погане —

вітер усе розвіє,

сльози осушить вітер,

полем розкотить сміх,

і, як тебе не стане,

тільки ім’я твоє стиха,

любе ім’я твоє стиха

комусь прошепотить.

. . .

Та коли ти ітимеш,

здійметься інший вітер,

легкий, веселий, іскристий, —

він підхопить твій спів

і просто туди порине,
де з вуст божественних лине
щомить новий і незмінний
світотворіння мотив.