Саета
Драбину дайте хтось мені,
тепер уже піднятись мусим,
аби повитягать цвяхи
із дерев’яних рук Ісуса.
Популярна саета
Саето, ти — циганів спів,
ім’ям Христа пульсуєш в скронях,
завжди із кров’ю на долонях
від щойно вирваних цвяхів!
Андалусійський люд співа
тебе весною рік за роком,
мольби здіймаються, мов кроки,
по тій драбині до хреста!
Коли Ісусові до ніг
в агонії свій цвіт складає
земля моя, вона співає —
це віра прадідів моїх!
Та я своєю не назву
саету — мій належить порив
не дерев’яному Христу,
а тому, хто ходив по морю!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка. Розповідь те, що таке саета, див. у моїй передмові
до публікації «Поеми саети» Федеріко Гарсії Льорки.
La saeta
¿Quién me presta
una escalera
para subir al
madero,
para quitarle los
clavos
a Jesús el
Nazareno?
Saeta popular
¡Oh, la
saeta, el cantar
al
Cristo de los gitanos,
siempre
con sangre en las manos,
siempre
por desenclavar!
¡Cantar
del pueblo andaluz,
que
todas las primaveras
anda
pidiendo escaleras
para
subir a la cruz!
¡Cantar
de la tierra mía,
que
echa flores
al
Jesús de la agonía,
y es la
fe de mis mayores!
¡Oh, no
eres tú mi cantar!
¡No
puedo cantar, ni quiero
a ese
Jesús del madero,
sino al
que anduvo en el mar!
Саета*
Ой, хто мені драбину дасть,
аби піднятись на хреста,
страшні цвяхи повитягать
із рук Спасителя Христа?
Народна саета
О, цю саету скрізь співають
Христу цигани по святах —
в Ісуса цвяхи у руках,
усі їх витягти бажають!
Народна пісня про Христа —
вона щовесни** тут лунає,
усі драбину вимагають,
аби піднятись на хреста!
В Андалузії*** так співають,
молитвенно кидають квіти
Спасителю, який страждає, —
це віра тих, чиї ми діти.
О ні!.. Цих слів я не повторю,
Не можу і не хочу так співати,
бо мій Ісус — Ісус не розіп’ятий,
для мене він завжди іде по морю.
* Саети — невеликі куплети, які співають у церквах та
на святкових процесіях протягом Святого Тижня.
** Маються на увазі щорічні процесії Святого Тижня перед
Великоднем.
*** Південна область Іспанії, населення якої вирізняється
своєю ревною релігійністю.
Саэта
Если б лестницу
мне достать
и подняться к
крыльям креста
для того, чтобы
смог я вынуть
гвозди из тела
Христа...
Народная саэта
О саэта, песня
цыган,
обагренная кровью
Христовой,
вечно — с жалостью,
вечно готова
вынуть гвозди из
божиих ран.
О саэта, из года
в год,
словно лестницу к
месту казни,
андалузский народ
на праздник
Пасхи тебя несет.
О саэта, старая
песня
моего
андалузского края,
умиравшему в муке
крестной
ты бросаешь
цветы, сострадая.
Песня-жалость,
нет, не тебе
посвящаю я эти
строфы.
Петь хочу не
Христа Голгофы, —
а идущего по
воде.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Виктора Андреева)
Послухати в оригіналі
Співає Joan Manuel Serrat:
Немає коментарів:
Дописати коментар