Сентиментальні
спогади
За столом в кабінеті сидячи,
я читав, в оточенні квітів,
гірку і печальну книгу
поета моєї мрії.
— Якщо ці рядки для тебе, —
сказала, наблизившись тихо, —
миліші за мої губи,
не цілуватиму більше.
Ти підеш зі мною? Вечір
такий чарівний! Хотіла,
допоки ніч не настала,
піти у сад по ясмини.
— Ходімо. Ти їх зриватимеш,
а я почитаю тобі
з гіркої й печальної книги
поета моєї мрії.
Поглянула сумно; і в повних
кохання очах була відповідь.
— Не хочеш? — Піду сама.
Я перегорнув сторінку.
Ступаючи звільна, сердега,
пішла, страждаючи німо;
пішла у сад по ясмини...
я лишився з моїми віршами.
А потім, убрана у біле,
постала перед очима,
плачучи і збираючи квіти
десь там, у садовому присмерку.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Recuerdos sentimentales
Yo estaba junto a mi mesa
y entre mis flores, leyendo
el libro triste y amargo
del poeta de mis sueños.
Ella se acercó callada
y me dijo: — Si los versos
te gustan más que mis labios,
ya nunca te daré un beso.
¿Vienes conmigo? ¡La tarde
está tan hermosa! Quiero
antes que llegue la noche
ir por jazmines al huerto.
— Si quieres vamos; y mientras
coges jazmines, yo leo
del libro triste y amargo
del poeta de mis sueños.
Me miró triste; sus ojos,
llenos de amor, me dijeron
que no. -¿No quieres? -Voy
sola...
Entonces seguí leyendo.
Con lento paso, la pobre
se fue, sufriendo en
silencio;
se fue al huerto por
jazmines...
yo me quedé con mis versos.
Iba vestida de blanco.
Después mis ojos la vieron
llorando y cogiendo flores
allá en la sombra del huerto.
Послухати
в оригіналі
Примітка. Я не знаю, чи має ця поезія стосунок до дружини Хіменеса, письменниці і лінгвістки Зиновії Камбуврі (Zenobia Camprubí) — можливо, це просто плід його фантазії або ж ідеться про якусь іншу жінку. Але світлини поета і його дружити з їх молодих років здалися мені доречними.
Немає коментарів:
Дописати коментар