Із
циклу «Книга поезій»
Листопад
Усі очі
були відкриті
і споглядали самітність,
від плачу споловілу.
Тин
тан,
тин
тан.
Кипариси зелені
стерегли свою душу,
збрижену вітром,
і слова, наче коси,
душі квітів косили.
Тин
тан,
тин
тан.
Небо було зів’яле.
О, передвечір’я,
хмарами полонене,
сфінкс безокий!
Обеліски і димоходи
напускали
бульбашок мильних.
Тин
тан,
тин
тан.
Вигиналися ритми
і викривлювалося повітря,
войовники туману
з дерев катапульти
робили.
Тин
тан,
тин
тан.
О, передвечір’я
ще одного цілунку!
Дальня тема моєї тіні —
без золотого проміння!
Пустий бубонець.
Передвечір’я звітріле
на кострах безгоміння.
Тин
тан,
тин
тан.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Noviembre
Todos los ojos
estaban abiertos
frente a la soledad
despintada por el llanto.
Tin
tan,
tin
tan.
Los verdes cipreses
guardaban su alma
arrugada por el viento,
y las palabras como guadañas
segaban almas de flores.
Tin
tan,
tin
tan.
El cielo estaba marchito.
¡Oh tarde cautiva por las
nubes,
esfinge sin ojos!
Obeliscos y chimeneas
hacían pompas de jabón.
Tin
tan,
tin
tan.
Los ritmos se curvaban
y se curvaba el aire,
guerreros de niebla
hacían de los árboles
catapultas.
Tin
tan,
tin
tan.
¡Oh tarde,
tarde de mi otro beso!
Tema lejano de mi sombra,
¡sin rayo de oro!
Cascabel vacío.
Tarde desmoronada
sobre piras de silencio.
Tin
tan,
tin
tan.
Немає коментарів:
Дописати коментар