Зі збірки «Арктичні вірші»,1918
Горизонт
Ковзнути поглядом по застареному круговиду
і задивитися углиб сновидінь,
туди, де мріє мерехтлива зірка
Ти була такою красивою,
що я не зміг промовити слова
І я пішов,
уносячи
у руці
це звичне небо
зі зношеним сонцем
Цього вечора
у
кафе
я пив лікер,
тремтливий, мов червона рибка
А іншим разом у склянці
ховався цей маленький сон
Ти була такою красивою,
що я не зміг промовити слова
У твоїх грудях щось агонізувало,
і твої очі були смарагдовими
Проте я пішов
Ти була такою красивою,
що
я навчився співати
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Horizonte
Pasar
el horizonte envejecido
Y mirar
en el fondo de los sueños
La
estrella que palpita
Eras
tan hermosa
que no pudiste
hablar
Yo me
alejé
Pero llevo en la mano
Aquel
cielo nativo
Con un
sol gastado
Esa
tarde
en un café
he bebido
Un licor tembloroso
Como un pescado rojo
Y otra
vez en el vaso escondido
Ese
sueño filial
Eras
tan hermosa
que no pudiste
hablar
En tu
pecho algo agonizaba
Eran
verdes tus ojos
pero yo me alejaba
Eras
tan hermosa
que aprendí a cantar
Немає коментарів:
Дописати коментар