Федеріко Гарсія Льорка. Оманливе свічадо

Із циклу «Пісні»:

— «Закінчальні пісні»

Оманливе свічадо

Самотня зелена гілка —

ані ритму, ні птаха.

Схлипування луна —

ані болю, ні губ.

Ліс і Людина.

Плачу

перед морем гіркавим.

А у моїх зіницях

два моря співочих пливуть!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

El espejo engañoso

Verde rama exenta

de ritmo y de pájaro.

Eco de sollozo

sin dolor ni labio.

Hombre y Bosque.

Lloro

frente al mar amargo.

¡Hay en mis pupilas

dos mares cantando!

Оманливе свічадо

Зелена вітка

без пташок, без ритму.

Відголос ридання

без губ і без болю.

Людина й Ліс.

Плачу

перед гірким морем.

Хвилі у зіницях

загриміли хором!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)

Обманчивое зеркало

Птицей не встревожена

ветка молодая.

Жалуется эхо

без слез, без страданья.

Человек и Чаща.

Плачу

у пучины горькой.

А в моих зрачках

два поющих моря.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Марка Самаева)