Прощання
На перепутті
прощуся.
І своєї душі
дорогою рушу.
Збуджуючи спогади
і недобрі часи,
уступлю у садок
моєї білої пісні
і затремчу,
мов ранкова зірка,
у передсвітті
безгучнім.
безгучнім.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Despedida
Me
despediré
en la
encrucijada.
Para
entrar en el camino
de mi
alma.
Despertando
recuerdos
y horas
malas
llegaré
al huertecillo
de mi
canción blanca
y me
echaré a temblar como
la
estrella de la mañana.
Примітка
У деяких виданнях присутня ще наведена нижче перша строфа,
проте її немає у дуже авторитетному виданні, за яким я перекладала цю поезію:
Me despediré
en la encrucijada.
!Acudió a llorarme
gente a quién amaba!
Нижче наводжу порядковий переклад оригіналу разом із цією додатковою строфою:
Прощання
Прощуся
на перепутті.
З’явилися, щоб
оплакати мене,
люди, яких любив!
Прощуся
на перепутті.
Щоб ступити на шлях
моєї душі.
Пробуджуючи спогади
і погані часи,
увійду у садок
моєї білої пісні
і затремчу,
як ранкова зірка.
Прощанье
Прощаюсь
у края дороги.
Угадывая родное,
спешил я на плач
далёкий —
а плакали надо
мною.
Прощаюсь
у края дороги.
Иною, нездешней
дорогой
уйду с перепутья
будить невесёлую
память
о чёрной минуте.
Не стану я
влажною дрожью
звезды на
восходе.
Вернулся я в
белую рощу
беззвучных
мелодий.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)
Немає коментарів:
Дописати коментар