Дотик

О, раювання дотику води,

прозора свіжість, що струмує з льоду,

і літньої купелі насолода...

О, раювання дотику води!

О, раювання дотику землі

до босих ніг і до усього тіла,

ніжність мохів і трав, піску і пилу...

О, раювання дотику землі!

О, раювання дотику вітрів,

які вриваються у мої жили

і там вирують молодою силою...

О, раювання дотику вітрів!

О, раювання дотику вогню,

тріюмф всевладдя сонця полуденного

й нічної ватри полум’я спасенне...

О, раювання дотику вогню!

О, раювання дотику руки,
яка мене між зорями носила,
тепло і свіжість, лагідність і сила:
забуті, недосяжні... й все ж — тривкі!