Із
циклу «Поема канте хондо»:
— «Віньєти фламенко»
Передсмертне журіння
Мігелеві Бенітесу
Зміяться по небі чорнім
жовтії блискавиці.
Прийшов у цей світ з очима,
іду же безокий.
О Господь великого болю!
Адже по тім —
тільки свіча і прости́ня
тут, на землі.
Хотів я прийти туди,
де збираються люди добрі.
І я прийшов, о мій Боже!..
Але по тім —
тільки свіча і простиня
тут, на землі.
Лимонне дерево всіяне
лимончиками золотими.
Ви їх зривайте і кидайте
просто у вітер.
Ви ж бо вже розумієте!..
що по тім,
по тім
лиш свіча і простиня
тут, на землі.
Зміяться по небі чорнім
жовтії блискавиці.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка
Брат Федеріко Гарсії Льорки, Франсіско, згадував:
«Не помню, кто из дядей, Франсиско или Энрике, рассказывал нам с Федерико (родители с нами на эти темы не говорили), что после концерта, когда в „Казино“ осталась небольшая компания и речь зашла о славе, ее недолговечности и изменчивости, Хуан Брева сказал — все кончается свечой и простыней. Какой образ смерти! Те, кто знаком с поэзией Федерико, помнят его „Предсмертную жалобу“ из „Поэмы о канте хондо“ — там есть эти слова»
(з книги «Гарсиа Лорка в воспоминаниях современников», укладач і автор вступної статті Лев Осповат).
Примітка
Брат Федеріко Гарсії Льорки, Франсіско, згадував:
«Не помню, кто из дядей, Франсиско или Энрике, рассказывал нам с Федерико (родители с нами на эти темы не говорили), что после концерта, когда в „Казино“ осталась небольшая компания и речь зашла о славе, ее недолговечности и изменчивости, Хуан Брева сказал — все кончается свечой и простыней. Какой образ смерти! Те, кто знаком с поэзией Федерико, помнят его „Предсмертную жалобу“ из „Поэмы о канте хондо“ — там есть эти слова»
(з книги «Гарсиа Лорка в воспоминаниях современников», укладач і автор вступної статті Лев Осповат).
Lamentación de la muerte
A Miguel Benítez
Sobre el cielo negro,
culebrinas amarillas.
Vine a este mundo con ojos
y me voy sin ellos.
¡Señor del mayor dolor!
Y luego,
un velón y una manta
en el suelo.
Quise llegar a donde
llegaron los buenos.
¡Y he llegado, Dios mío!...
Pero luego,
un velón y una manta
en el suelo.
Limoncito amarillo,
limonero.
Echad los limoncitos
al viento.
¡Ya lo sabéis!... Porque
luego,
luego,
un velón y una manta
en el suelo.
Sobre el cielo negro,
culebrinas amarillas.
Передсмертний лемент
На чорному небі
мідянії змії.
Я на світ прийшов з очима,
а іду безокий.
Жалься, боже милосердий!
Скоро уже, скоро:
долі он покров жалобний
і свічка воскова.
Я хотів прийти туди,
де самі достойні.
Та й прийшов же, милий боже!
Скоро уже, скоро:
долі он покров жалобний
і свічка воскова.
Ой лимоннику зелений,
жовтії лимони!
Ви кидайте ті лимони
за вітром на спомин.
Ви знаєте, що вже скоро,
скоро —
долі он покров жалобний
і свічка воскова.
На чорному небі
мідянії змії.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Смертний лемент
На чорному небі
жовті гадючки.
Я з очима в цей світ прийшов,
а без них піду.
Пане найбільшого болю!
А потім —
свічка й опона
долі.
Хотів був піти, куди
приходять добрі.
Я прийшов туди, Боже!
Та потім —
свічка й опона
долі.
Жовтий лимон,
дерево.
Кидайте лимони
вітру.
Знаєте що? Потім —
свічка й опона
долі.
На чорному небі
гадючки жовті.
Предсмертная жалоба
С черного
неба —
желтые
серпантины.
В мир я с глазами
пришел, о господь
скорби моей
сокровенной; зачем же
мир покидает
незрячая плоть.
И у меня
только свеча
да простыня.
Как я надеялся,
что впереди
ждет меня
свет — всех достойных награда.
Вот я,
владыка, — гляди!
И у меня
только свеча
да простыня.
Лимоны, лимоны
на ветках дерев,
падайте на землю,
не дозрев.
Раньше иль
позже...
Вот: у меня
только свеча
да простыня.
С черного
неба —
желтые
серпантины.
Немає коментарів:
Дописати коментар