Зі збірки «Кохання, жінки та життя»
Вуличка
обіймів
Колонада дерев
або нічого / тіні на каменях
таємничі темні пасажі
або нічого / листя у вітрі
її звуть вуличкою обіймів
та не тільки тому що пари
яким ніде більше подітись
тут знаходять притулок
для кохання доступний задаром
її звуть вуличкою обіймів
бо недільними вечорами
тут з’являються двоє
він і вона одинокі
відсторонені і загадкові
наче двоє кораблегинців
і кожне з них обіймає
тіло іншого
мов жилет рятувальний
тож така її назва
данина самотнім обіймам
одчайдушним розпачливим
таким міцним і нестямним
ніби завжди останнім
і на своєму острові
ці двоє геть не знають
що місце де вони обіймаються
звуть вуличкою обіймів.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка. Слово «calle» у назві цієї поезії, так само, як і українське слово «вуличка», має подвійне значення: ним називають і вулицю, і алею.
Примітка. Слово «calle» у назві цієї поезії, так само, як і українське слово «вуличка», має подвійне значення: ним називають і вулицю, і алею.
Calle de abrazados
Columnata de
árboles
o nada / sombras
sobre piedras
herméticos
zaguanes
o nada / hojas en
el viento
la llaman calle
de abrazados
no exactamente
porque las parejas
se refugien allí
a falta de otros
espacios de amor
gratis
la llaman calle
de abrazados
porque en las
noches de domingo
hay dos tan sólo
dos
una mujer y un
hombre
desentendidos
misteriosos
que se citan allí
como dos náufragos
y cada náufrago
se abraza
al otro cuerpo
salvavidas
la llaman calle
de abrazados
como tributo a un
solo abrazo
desesperado
recurrente
tan azorado y tan
estrecho
como si fuese
siempre el último
y esto a pesar de
que en su isla
el hombre y la
mujer ignoren
que ese destino
en que se abrazan
se llama calle de
abrazados.
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар