Зі збірки «Кохання, жінки та життя»
Стани
душі
Іноді відчуваю
себе
орлом у повітрі
(з пісні Пабльо
Міланеса)
Іноді я відчуваю
себе вутлим пригорком
а іноді величезною
гірською стягою
іноді я почуваюсь
прямовисним бескетом
а іноді я мов небо
блакитне проте далеке
часами я мов джерело
межи скелі високі
а буває мов дерево
із останнім листочком
та сьогодні я просто
тиха лагуна безсонна
із пришибом біля якого
не гойдається човен
маленька зелена лагуна
нерухома й терпляча
у згоді зі своїми рибами
водоростями і мохами
у певності тихомирній:
колись при заході сонця
ти наблизишся і на мене
поглянеш уважним поглядом.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Estados de ánimo
A veces me
siento
como
un águila en el aire.
(de una canción de Pablo
Milanés)
Unas veces me siento
como pobre colina
y otras como
montaña
de cumbres
repetidas
unas veces me
siento
como un
acantilado
y en otras como
un cielo
azul pero lejano
a veces uno es
manantial entre
rocas
y otras veces un
árbol
con las últimas
hojas
pero hoy me
siento apenas
como laguna
insomne
con un
embarcadero
ya sin
embarcaciones
una laguna verde
inmóvil y
paciente
conforme con sus
algas
sus musgos y sus
peces
sereno en mi
confianza
confiando en que
una tarde
te acerques y te
mires,
te mires al
mirarme.
Душевний стан
Я сам собі здаюся
горбочком непримітним,
то пасмом гір величних,
що височать над світом.
Я сам собі здаюся
то чорним крутояром,
то синім-синім небом,
далеким і безхмарним.
Скидається людина
то на джерельце чисте,
то раптом стане схожа
на дерево безлисте.
Сьогодні я подібний
до тихої лагуни,
спустіла моя гавань,
пішли у безвість шхуни.
Я схожий на лагуну,
де у воді глибокій
лиш водорості й риби,
і спокій, спокій, спокій.
Я, сповнений надії,
очікую на днину,
коли тебе побачу
і погляд твій зустріну.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Сергія
Борщевського з видання
«Збірка поетів Іспанії та
Латинської Америки», 2006)
Послухати в оригіналі:
читає
автор (інший запис)
Немає коментарів:
Дописати коментар