Зі збірки «Поезії инших» (1973–1974)
Зі збірки «Кохання, жінки та життя»
Твоє
обличчя
Моя самотність
така велелюдна
така сповнена спогадами
і твоїми обличчями
і далекими прощаннями
і вітальними поцілунками
у першого у останнього
та у інших вагонів
моя самотність
така велелюдна
що я можу її шикувати
мов процесію
за кольорами
габаритами
і обіцянками
за сезонами
і відчуттями
на смак і на дотик
тепер уже зовсім без трепету
обіймаю твої відсутності
і це мені допомагає
якось давати раду
собі із твоїм обличчям
що завжди переді мною
я по вінця тінями сповнений
ночами бажаннями сміхом
а ще лайкою і прокльонами
ось збираються мої гості
наче сни юрмою надходять
із твоїми новими зазлостями
із твоєю нещирістю
я їх геть вимітаю за двері
аби залишитись нарешті
наодинці з твоїм обличчям
яке зберігаю у спогаді
а проте це обличчя
дивиться не на мене
цими очима кохання
які уже не кохають
наче їжа
що свій голод шукає
вони глядять і глядять
і день мій згасає
зникають стіни
і залишається ніч
зникають спогади
і не лишається нічого
уже заплющує очі
це моє твоє обличчя
і існує лише самотність
така спустошена.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Poemas de otros» (1973–1974)
De «El amor, las mujeres y la vida» (1996)
Rostro de vos
Tengo una soledad
tan concurrida
tan llena de
nostalgias
y de rostros de
vos
de adioses hace
tiempo
y besos
bienvenidos
de primeras de
cambio
y de último vagón
tengo una soledad
tan concurrida
que puedo
organizarla
como una
procesión
por colores
tamaños
y promesas
por época
por tacto
y por sabor
sin temblor de
más
me abrazo a tus
ausencias
que asisten y me
asisten
con mi rostro de
vos
estoy lleno de
sombras
de noches y
deseos
de risas y de
alguna
maldición
mis huéspedes
concurren
concurren como
sueños
con sus rencores
nuevos
su falta de
candor
yo les pongo una
escoba
tras la puerta
porque quiero
estar solo
con mi rostro de
vos
pero el rostro de
vos
mira a otra parte
con sus ojos de
amor
que ya no aman
como víveres
que buscan su
hambre
miran y miran
y apagan mi
jornada.
las paredes se
van
queda la noche
las nostalgias se
van
no queda nada
ya mi rostro de
vos
cierra los ojos
y es una soledad
tan desolada.
Послухати в
оригіналі:
Фрагмент драматично-сюрреалістичної стрічки «Темний бік серця» (El lado oscuro del corazón) про життя уругвайськьго поета в Буенос-Айресі, основаної на поезіях Оліверіо Хірондо, Маріо Бенедетті та Хуана Хельмана: https://www.youtube.com/watch?v=64VyblwY-8A
Немає коментарів:
Дописати коментар