Браття
Браття мої, брати в далекім краї!
Святою її мовою говорячи,
ви завжди залишатиметесь поруч
з Вітчизною моєю, із Еспанією.
Мовлю «матусю рідна» чи «кохана»,
й поезії кастильські звуки, — води
пересягнувши, — що за насолода! —
овіють вас своїм солодким пахом.
«Друже» гукну, і у Новому Світі
«друже» гукне луна над океаном
і з його хвилею на береги накотиться.
Промовлю «Боже!» з вірою і пристрастю,
і все навколо відповість еспанською,
і гуком «Боже!» цілий світ наповниться.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Tres sonetos
sobre la lengua castellana»
Hermanos
Hermanos,
los que estáis en lejanía
tras
las aguas inmensas, los cercanos
de mi
España natal, todos hermanos
los que
habláis esta lengua que es la mía.
Yo digo «amor», yo digo «madre mía»,
y
atravesando mares, sierras, llanos
—¡oh
gozo!—, con sonidos
castellanos,
os
llega un dulce efluvio de poesía.
Yo
exclamo «amigo» y en el Nuevo Mundo,
«amigo» dice el eco, desde donde
cruza
todo el Pacífico y aún suena.
Yo digo
«Dios», y hay un clamor profundo;
y «Dios», en español, todo responde,
y «Dios», sólo «Dios», «Dios» el mundo llena.
Послухати в
оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар