Наш спадок
Хуан де ля Крус Господа жадає,
шал естетичний володіє Гонгорою,
життям струмить, його співає Льопе:
три надпориви нам в крові палають.
Кеведо думку клекітну стискає;
в систему Кальдерон її приводить;
Леон зранений в небеса підноситься;
Хуана Руїса людськість переповняє.
Тереса — сам народ, що слово — золото;
Гарсіласо — потік меланхолійний;
Сервантес же — природи різнобарвність.
О браття, яким скарбом надкоштовним
— поезіє! кохання! — володіємо:
мовою нашою — красою досконалою!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Примітка. У
тексті поезії згадуються видатні еспанські поети минулих епох:
De «Tres sonetos
sobre la lengua castellana»
Nuestra heredad
Juan de
la Cruz prurito de Dios siente,
furia
estética a Góngora agiganta,
Lope
chorrea vida y vida canta:
tres
frenesís de nuestra sangre ardiente.
Quevedo
prensa pensamiento hirviente;
Calderón
en sistema lo atiranta;
León,
herido, al cielo se levanta;
Juan
Ruiz, ¡qué cráter de hombredad bullente!
Teresa
es pueblo, y habla como un oro;
Garcilaso
un fluir, melancolía;
Cervantes,
toda la naturaleza.
Hermanos
en mi lengua, qué tesoro
nuestra
heredad —oh, amor; oh, poesía—,
esta
lengua que hablamos —oh, belleza—.
Немає коментарів:
Дописати коментар