Про
сфери та пристановища
Адже не можемо жити
у зоряному небі
бо ми не є кометами
а також і через самотність
і хоча груднями
його дивовижний кір завжди буде втішним для нашого погляду
нас надзвичайно засмучує те що його давня кастильська мова
є тепер майже незрозумілою
і що кожен тремтить від насолоди
під цією математикою вічности
нічого не пояснюючи
бо слід уважно вдивитися у ностальгію
наших власних кісток
і наново віднайти курс земних апельсинових дерев
і величезної далечини папуг
хоча нас знову закидають камінням під крівлями минулого
за шум о шостій вечора коли усі наші сурми заграють
одночасно
аби світ упізнав нас
і не був безпам’ятним
як це буває із ним
ранками
бо його логіка така як у безпричальних китів-блукальців
тоді як у нас логіка боягузів
які ледь встигають вивчити назви місяців
доки вони не анігілюються
і оскільки будь-яка реальна сфера потребує справ
швидших за неї саму та за нас
й існують звичаї духу
які звуться філософією
так само стійкіші за наші нові вчинки
і за наше житейське почуття упевнености
ми часто плутаємося у часі
й зістарюємо речі замість оновлювати їх найбільшою радістю
як це маємо робити і як це їм належить
і я кажу
якби ми хоч знали, що градини сьогоднішнього дня
не є тими що торік
і що травні іще не існують
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Poemas de la Zona
Reina»
Sobre ámbitos y moradas
Ya no
podemos vivir
en el
cielo estrellado
porque
no somos cometas
y por
razones de soledad
y
aunque siempre será grato su sarampión maravilloso
en los
diciembres
mucho
nos pone tristes que su castellano viejo
ya casi
no se entienda
y que
uno tirite por gusto
bajo la
matemática de la eternidad
sin
sacar nada en claro
por lo
que es menester atender la nostalgia
de
nuestros propios huesos
y hallar
de nuevo el rumbo de las naranjas terrestres
y el
del allá grande de los loros
aunque
nos apedreen otra vez en los tejados de antes
por
hacer bulla a las seis de la tarde con todos nuestros
clarines
y así
reconocernos en el mundo
y hacer
que el mismo no sea olvidadizo
como
tiene por maña
porque
su lógica es como la de las ballenas
hechas
al desarraigo y a los asuntos prolongados
mientras
que la nuestra es de asombradizos
a los
que apenas queda tiempo para aprenderse el nombre de los meses
antes
de que éstos se aniquilen
ya que
todo ámbito real requiere oficios
más
veloces que él mismo y que nosotros
y hay
costumbres del espíritu
llamadas
filosofía
más
tenaces también que nuestros nuevos actos
y que
nuestras certezas cotidianas
por lo
cual a menudo nos enredamos en el tiempo
y
envejecemos las cosas en vez de renovarlas
como
tenemos y ellas tienen por mayor alegría
aunque
de sobra sepamos que los granizos de hoy
ya no
son los de antaño
y que
ya no existen mayos
digo yo
Немає коментарів:
Дописати коментар