Зі збірки «Елегія», 1974
Глава 27
Адже я, класик свого арауканства,
кастилець словом, свідок
Ель Греко та його злиденної родини,
я, син Аполлінера чи Петрарки,
а також птах Василя Блаженного,
який живе посеред блазенських бань,
цих штучних редьок і цибулин
з візантійського городу, посеред
геометричного ладу іконописних видінь,
я, який є тобою, обіймаю цей спадок
і це небесне надбання;
я і ти, що живемо у межах
стародавнього світу й нових світів,
меланхолійно долучаємося
до злиття протилежних вітрів,
до єдности часу у його поступі.
Життя — то простір у русі.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Elegía»
Capítulo 27
Porque
yo, clásico de mi araucanía,
castellano
de sílabas, testigo
del
Greco y su familia lacerada,
yo,
hijo de Apollinaire o de Petrarca,
y
también yo, pájaro de San Basilio,
viviendo
entre las cúpulas burlescas,
elaborados
rábanos, cebollas
del
huerto bizantino, apariciones
de los
iconos en su geometría,
yo que
soy tú me abrazo a las herencias
y a las
adquisiciones celestiales;
yo y
tú, los que vivimos en el límite
del
mundo antiguo y de los nuevos mundos
participamos
con melancolía
en la
fusión de los vientos contrarios,
en la
unidad del tiempo que camina.
La vida
es el espacio en movimiento.
* * *
Я, патриарх моего
арауканства,
кастилец по речи,
свидетель
Греко и его
бедной родни,
я, сын Аполлинера
(и Петрарки), —
я также и птица
Василия Блаженного,
живущая среди
шутовских куполов,
лукавых луковиц и
редисок
византийского
огорода, среди видений
икон них
геометрии,
я (который — ты)
обнимаю это наследие,
эту небесную
добычу,
я и ты, живущие в
пределах
древнего мира и
новых миров,
печально
участвуем
в слиянии
противоречивых ветров,
в сплочении
движущегося времени.
Жизнь — это
пространство в движении.
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Павла
Грушко, 1977)
Немає коментарів:
Дописати коментар