LXXXVIII
Вертає березень...
Вертає березень з іще неявним світлом,
і небом плинуть величезні риби,
гуснуть незримі випари землі, і речі
одна за одною спадають в безгоміння.
В цій атмосферній кульмінації блукання
ти згодила, на щастя, море й пломінь
із сірим курсом корабля зимового
та пристрасними формами гітари.
ти згодила, на щастя, море й пломінь
із сірим курсом корабля зимового
та пристрасними формами гітари.
Кохання, ружа в бризках піни й солі
від забавок сирен, вогонь танцюючий,
що кров пробуджує у глинищах безсоння,
аби у небесах згасали хвилі
і забувало море своїх левів,
а світ, здійнявшись, опадав безсило у темні ятері.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Cien sonetos
de amor», 1959
LXXXVIII
El mes de Marzo vuelve...
El mes
de Marzo vuelve con su luz escondida
y se
deslizan peces inmensos por el cielo,
vago
vapor terrestre progresa sigiloso,
una por
una caen al silencio las cosas.
Por
suerte en esta crisis de atmósfera errabunda
reuniste
las vidas del mar con las del fuego,
el
movimiento gris de la nave de invierno,
la
forma que el amor imprimió a la guitarra.
Oh
amor, rosa mojada por sirenas y espumas,
fuego
que baila y sube la invisible escalera
y
despierta en el túnel del insomnio a la sangre
para
que se consuman las olas en el cielo,
olvide
el mar sus bienes y leones
y caiga
el mundo adentro de las redes oscuras.
Фрагмент перекладу
російською:
И снова март
приходит с тайным светом,
и по небу
скользят большие рыбы,
и мутный пар
крадется, разрастаясь,
и в тишине
предметы исчезают.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Маргариты
Алигер)
Немає коментарів:
Дописати коментар