Осіннє дерево
Уже достиглий,
Листок своє падіння тихе ще затримує,
Падає, падає
Вглиб неба, у зелення невідцвітне, зі ставу.
У супокої,
Ніжність граничного, поринула у себе осінь.
Лагідно й просто
Лист віддається чистоті морозу.
Понад водою,
Шукає листям дерево невтомно свого Бога.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Árbol del otoño
Ya
madura
La hoja
para su tranquila caída justa,
Cae.
Cae
Dentro
del cielo, verdor perenne, del estanque.
En
reposo,
Molicie
de lo último, se ensimisma el otoño.
Dulcemente
A la
pureza de lo frío la hoja cede.
Agua
abajo,
Con
follaje incesante busca a su dios el árbol.
Немає коментарів:
Дописати коментар