Маса
Після бою
до мертвого воїна підійшов чоловік:
«Не помирай, я так
люблю тебе!» — промовив до нього.
Але труп — ай! —
і далі мертвів.
Наблизилися двоє і
повторили:
«Не полишай нас! Ну
ж бо! Повертайся до життя!»
Але труп — ай! —
і далі мертвів.
Надійшли двадцятеро,
сотня, тисяча, п’ятсот тисяч,
вигукуючи: «Стільки
любови — і нічого не вдіяти проти смерти!»
Але труп — ай! —
і далі мертвів.
Мільйони згрудилися
навколо нього
і скричали разом:
«Лишися, брате!»
Але труп — ай! —
і далі мертвів.
І тоді усі люди землі
оточили його; сумний,
зворушений труп уздрів їх;
він звівся повільно,
обійняв першого чоловіка; ступив крок...
обійняв першого чоловіка; ступив крок...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Masa
Al fin de la batalla,
y muerto el combatiente, vino hacia él un hombre
y le dijo: «¡No mueras, te amo tanto!»
Pero el cadáver ¡ay! siguió muriendo.
Se le acercaron dos y repitiéronle:
«¡No nos dejes! ¡Valor! ¡Vuelve a la vida!»
Pero el cadáver ¡ay! siguió muriendo.
Acudieron a él veinte, cien, mil, quinientos mil,
clamando «¡Tanto amor y no poder nada contra la muerte!»
Pero el cadáver ¡ay! siguió muriendo.
Le rodearon millones de individuos,
con un ruego común: «¡Quédate hermano!»
Pero el cadáver ¡ay! siguió muriendo.
Entonces todos los hombres de la tierra
le rodearon; les vio el cadáver triste, emocionado;
incorporóse lentamente,
abrazó al primer hombre; echóse a andar...
Маса
Наприкінці битви
загинув боєць,
і підбіг товариш до нього,
і сказав йому: «Не вмирай,
я дуже тебе люблю!»
Але вбитий — леле! — помирав і далі.
Двоє підбігли й гукнули:
«Не покидай нас! Тримайся! Повернись
до живих!»
Але вбитий — леле! — помирав і далі.
Двадцять прийшли до нього,
сто, тисяча, п’ятсот тисяч,
волаючи: «Так тебе любимо, а проти смерті
безсилі!»
Але вбитий — леле! — помирав і далі.
Мільйони людей
його обступили
з благанням єдиним:
«Зостанься, брате!»
Але вбитий — леле! — помирав і далі.
Тоді все людство обступило його,
побачив їх сумний мрець,
розхвилювався, поволі звівся,
обняв найближчого —
і пішов...
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Світлани
Жолоб)
Іспаніє, хай обійде мене ця чаша
(Фрагмент)
Бій ущухав — до вбитого солдата
наблизився товариш і промовив:
«Не помирай, я ж так тебе люблю!»
А труп — ой лишенько! — холонув.
Ще двоє підійшли і повторили:
«Не залишай нас! Чуєш, брате?!»
А труп — ой лишенько! — холонув.
Вже сотня, тисяча, сто тисяч підійшли:
«Хіба ж ця смерть сильніша за любов?»
А труп — ой лишенько! — холонув.
Зібралися мільйони біля нього,
благаючи: «Не покидай нас, брате!»
А труп — ой лишенько! — холонув.
Вже людство все схилилося над ним,
і він розплющив очі — всіх побачив,
підвівсь повільно.
Крок — і першого в обійми взяв...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Олександра Буценка, часопис «Всесвіт», число 8, 1986)
Див. також російський переклад Георгія Нуждіна:
Послухати в оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар