Вісенте Уйдобро. Пароплав

Зі збірки «Арктичні вірші»,1918

Пароплав

            Я побачив прекрасну жінку

            Над морем Півночі

Усі води були її косами

Й у її погляді оберненому до пляжів

Зі свистом носився птах

            Хвилі так гуркотали

            Що моє волосся оси́палося

Вона напівлежала спираючись на далечінь

У її животі та грудях ніщо не пульсувало і не билося

Але сльози її були живі

Схилившись над своїми днями

                                                Під трьома сонцями

Я дивився у даль

Туди

Де пароплав-блукалець розтяв надвоє горизонт

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

De «Poemas árticos», 1918

Paquebot

            He visto una mujer hermosa

            Sobre el mar del Norte

Todas las aguas eran su cabellera

Y en su mirada vuelta hacia las playas

Un pájaro silbaba

            Las olas truenan tan roncas

            Que mis cabellos han caído

Recostada sobre la lejanía

Su vientre y su pecho no latían

Sin embargo sus lágrimas vivían

Inclinado sobre mis días

                                    Bajo tres soles

Miraba allá lejos

El paquebot errante que cortó en dos el horizonte