Зі збірки «Перший екзил»
Час моря
Море належить мені,
я пропускаю його
цілком межи спраглі долоні.
Пещу його, дарую
йому простосердий погляд,
той давній, іще не забруднений
ані страхом, ні смертю.
Чисте море стікає
крізь мої пальці надією,
бо у нього ще є
вітрила, наповнені бризом.
Воно — море усіх морів,
споглядаю у його піні
моря минулих часів:
мою першу зустріч із пляжами
і одне з тих читань
пожадливих та незручних
у затінку під тамариндом.
І те, інше, у тропіках,
там, де немає слідів туристів,
із подарованим пальмою
ніжним кокосовим м’якушем.
Я хочу тут стерти із пам’яті
те, що сталося уночі.
Море у цьому не винне.
Воно лагідне, моє, чисте,
воно — гончак,
який лиже
стопи мої сумирно.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
De «Primer exilio»
Tiempo de mar
EL mar
me pertenece
lo hago
pasar entero
entre
mis manos ávidas.
Lo
acaricio le doy
la
única mirada
sencilla
que me queda
la que
aún no han manchado
ni el
miedo ni la muerte.
Mar
limpio entre mis dedos
goteando
esperanzas
porque
sostiene aún
un
velamen con brisa.
Mar de
todos los mares
hoy
contemplo en su espuma
otros
mares antiguos:
aquel
de mi primer
contacto
con las playas
y el de
aquellas lecturas
codiciosas
e incómodas
bajo
algún tamarindo.
Y aquel
otro del trópico
sin
huellas de turistas
con esa
pulpa tierna
que
ofrece el cocotero.
Quiero
olvidar aquí
lo que
sucedió anoche.
El mar no
tiene culpa.
Es
dócil, mío, puro,
es un
lebrel que lame
mis
plantas mansamente.
Немає коментарів:
Дописати коментар