Зі збірки «Іберійські
співи», 1954
Еспанія на марші
Досить Історії і переказів.
Там самі лиш мерці! А Бог звелів ховати померлих.
Досить жити минулим,
копирсатися у спогадах мерхлих.
Ми — прозора чи мутна, але вода, що прориває греблі.
Ми — буття, що росте.
Ріка із руслом відвертим.
Ми є ударами грізними простого й рішучого серця.
Ми — варвари прямодушні
смертоносні для ладу Іберії,
бо він ніколи не був ані чистим, ані правдивим, ані об‘єднаним.
З усього, що було, ми годуємось
і, трансформуючись, ростемо,
стаючи ударом для удару, а також смертю для смерти.
На вулиці! Час настав
стати на повний зріст просто неба
і показати, що ми живі і оголошуємо дещо нове.
Я не заперечую свого походження,
але кажу, що у нас попереду
значно більше, ніж те, що відомо, і ми цьому — причини і джерела.
Ті еспанці, що мають майбутнє,
як і ті, що минулим оплетені,
не можуть від них відмовитися задля нового звершення.
Я ж пам’ятаю наші помилки
і як ми зраджували самих себе.
Але, пристрасте й світло, батько Еспанії, я бужу тебе, час підвестися!
Я знов кажу тобі, хто ти є.
Я живу із думкою про тебе.
І я знов починаю битву, бо така є нагальна потреба.
Я не хочу тебе виправдовувати,
лише боягузам від цього легшає,
я лиш хотів би бути поетом і твій вірш написати перший.
Моя Еспаніє, битво,
що іскри з моїх нутрощів крешеш,
виповідаю тебе із любов’ю, рятуючи нас обох і вивершуючи.
De «Cantos iberos»
España en marcha
Nosotros
somos quien somos.
¡Basta
de Historia y de cuentos!
¡Allá
los muertos! Que entierren como Dios manda a sus muertos.
Ni
vivimos del pasado,
ni
damos cuerda al recuerdo.
Somos,
turbia y fresca, un agua que atropella sus comienzos.
Somos
el ser que se crece.
Somos
un río derecho.
Somos
el golpe temible de un corazón no resuelto.
Somos
bárbaros, sencillos.
Somos a
muerte lo ibero
que aún
nunca logró mostrarse puro, entero y verdadero.
De
cuanto fue nos nutrimos,
transformándonos
crecemos
y así
somos quienes somos golpe a golpe y muerto a muerto.
¡A la
calle! que ya es hora
de
pasearnos a cuerpo
y mostrar
que, pues vivimos, anunciamos algo nuevo.
No
reniego de mi origen
pero
digo que seremos
mucho
más que lo sabido, los factores de un comienzo.
Españoles
con futuro
y
españoles que, por serlo,
aunque
encarnan lo pasado no pueden darlo por bueno.
Recuerdo
nuestros errores
con
mala saña y buen viento.
Ira y
luz, padre de España, vuelvo a arrancarte del sueño.
Vuelvo
a decirte quién eres.
Vuelvo
a pensarte, suspenso.
Vuelvo
a luchar como importa y a empezar por lo que empiezo.
No
quiero justificarte
como
haría un leguleyo,
Quisiera
ser un poeta y escribir tu primer verso.
España
mía, combate
que
atormentas mis adentros,
para
salvarme y salvarte, con amor te deletreo.
Послухати в
оригіналі:
Співане виконання:
Немає коментарів:
Дописати коментар