Ночі на пляжі...
Ночі на пляжі, шепіт і свіжість морського берега.
Білі удари весел, заскочених темнотою.
Великі моряцькі вогнища, від яких віє вечерею,
і тіло моє на піску, повне лінивою стомою.
Світлокид нагорі в Іслеті обертається і обертається.
Венера, Велика ведмедиця... який густий запах водоростей!..
Тихо бринить гітара. Якась жінка зітхає.
Теплі пахощі жимолости бриз до мене доносить.
Здавна знайомі звуки старовинної хабанери,
мелодійні і томні, просто у серце вливаються.
У вишині наді мною танцюють у місячнім сріблі
і складаються в силуети світила небесної сфери:
я бачу своїх батьків, Долорес, Марію, братика,
у складках старої шалі їх пам’ять моя хоронила.
. . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . (переклад мій)
Noches sobre la playa...
Noches
sobre la playa: rumor de orilla fresca.
Blanco
batir de remos que la sombra sorprende.
Sobre
la barra grande los hachones de pesca,
y un
cuerpo perezoso que en la arena se tiende.
En lo
alto de la Isleta el faro gira y gira.
Un
denso olor a algas... Venus, la Osa Mayor...
Rasguea
una guitarra. Una mujer suspira.
La
brisa trae aromas de madreselva en flor.
Y en
las noches de luna, sentados en la acera,
al
ritmo melodioso de una antigua habanera
lánguida
y cadenciosa con su aire dulzón,
evocar
las figuras de la memoria mía
(los
padres, el hermano, Dolores y María)
envuelta
entre los pliegues de un viejo pañolón.
Немає коментарів:
Дописати коментар