Еміліо Прадос. Долина у спокої

Долина у спокої

Сіре небо.

Червона стежина.

З однієї оливи на иншу

перелітає дрізд.

У надвечір’ї сидить урочисто

попелясто-злотава ропуха.

Сіра стежка.

Небеса червоніють...

 — В оливняку заплутався місяць
і там лишивсь, усіма забутий. —

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Vega en calma

Cielo gris.

Suelo rojo...

De un olivo a otro

vuela el tordo.

En la tarde hay un sapo

de ceniza y de oro.

Suelo gris.

Cielo rojo...

 —Quedó la luna enredada

en el olivar.

Quedó la luna olvidada—.