Артуро Серрано Плаха. Біль своїх міст віддай мені, Еспаніє...

Біль своїх міст віддай мені, Еспаніє...

Біль своїх міст віддай мені, Еспаніє,

сльози свого жалю гіркого й чистого

за ці жаскі руїни, до синів своїх,

що важко гинуть.

Віддай мені страждання, аби міг його,

занурений у муки, заслужити,

дозволь зростати, твого болю гіркість

з тобою розділивши.

Прийду до болю, то прийду й до милости,

бо у печері свого горя сивого,

знаю, зі щедрости своїм поетам вірним

ти закуток лишила.

Імовірно, 1939

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Dame, España, dolor por tus ciudades...

Dame, España, dolor por tus ciudades,

lágrimas de piedad pura y amarga

por tus atroces ruinas, por tus hombres

que gravemente mueren.

Dame tu sufrimiento si es que puedo,

hundido en amargura, merecerlo

y déjame crecer, participando

de tu dolida pena.

Si llego a tu dolor, llego a tu gracia

y sé que hay en la cueva de tu llanto

un rincón ofrecido a tus poetas

caritativamente.

Poema sin fecha conservado entre algunas hojas sueltas (1939?)