Зі збірки «Іспанія в
серці»
Звернення
Я починаю свою розповідь
про розу, чисту і щедру, про місце,
де сходяться небо, земля і повітря
і від надлишку почуттів
народжується безмежний спів,
але також і метал,
який прагне війни й оголеної крові.
Еспаніє, кришталь для чаші, а не для корони,
каміння роздроблене, звойована ніжність
пшениці, шкіри, тепла
тваринного.
Твоє завтра, твоє сьогодні,
твоя тиша і в ній твої кроки,
потрясіння надії, велике, немов повітря:
світло, місяць,
зблідлий місяць з долоні в долоню,
від дзвону до дзвону!
Вітчизно-мати,
кулак дозрілого вівса,
суха і закривавлена
планета героїв!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Invocación
Para empezar, para sobre la
rosa
pura y partida, para sobre el
origen
del cielo y aire y tierra, la
voluntad de un canto
con explosiones, el deseo
de un canto inmenso, de un
metal que recoja
guerra y desnuda sangre.
España,
cristal de copa, no diadema,
sí machacada piedra,
combatida ternura
de trigo, cuero y animal
ardiendo.
Mañana, hoy, por tus pasos
un silencio, un asombro de
esperanzas
como un aire mayor: una luz,
una luna,
luna gastada, luna de mano en
mano,
de campana en campana!
Madre
natal, puño
de avena endurecida,
planeta
seco y sangriento de los
héroes!
Обращение
Чтобы начать, как
о раскрытой розе,
как о начале
неба, воздуха, земли, —
тоска по песне,
по металлу боя,
который обнажает
кровь.
Испания, хрусталь
и битый камень,
взволнованная
тишина пшеницы,
мех и горячий
зверь.
Сегодня, завтра —
ты идешь —
ни шороха, ни
слова:
испуг надежды,
как высокий воздух.
Стертая луна —
из рук в руки,
от колокольни к
колокольне.
Мать-родина,
овес, кулак,
сухая и горячая
земля героев!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Ильи
Эренбурга, 1939 г.)
Немає коментарів:
Дописати коментар