Йде дівчатко путівцем
із веселим вітерцем,
сонечку всміхається,
з місяцем вітається,
неба синього блакить
йому очі веселить,
а і дощику радоньке —
підставля йому долоньки,
уперіщить він хлющем —
то смієсь: «Давай іще!»,
в квіті веснянім кохаєсь,
в листі золотім купаєсь,
удиха на повні груди
спеку і зимовий студень,
йде дівча, до всього світу
миле, лагідне, привітне,
для людини і звіринки
в нього знайдеться хвилинка:
підсобить, кому ізможе,
виправить, як що негоже,
тут обніме, там розважить,
славну казочку прокаже,
з оленятком пострибає,
із птахами заспіває,
заночує під вербою,
зранку вмиється росою
і знов рушає путівцем
із веселим вітерцем…
Немає коментарів:
Дописати коментар