Із
циклу «Поема канте хондо»:
— «Поема саети»
Досвіт
Утім, як і кохання,
саетеро —
незрячі.
Саети
по собі лишають
у зеленій ночі
іриса слід палаючий.
Місяця кіль
розтинає хмари фіялкові
і росою вкриваються
сайдаки.
Ай, як і кохання,
саетеро —
незрячі!
Madrugada
Pero como el amor
los saeteros
están ciegos.
Sobre la noche verde,
las saetas,
dejan rastros de lirio
caliente.
La quilla de la luna
rompe nubes moradas
y las aljabas
se llenan de rocío.
¡Ay, pero como el amor
los
están ciegos!
Ранок
Але, але
співці сает,
як і кохання, — сліпі.
Ніч зелену
саети порізали
гарячих лілей
близнами.
Кіль місяця
хмари похмурі розбив,
і сагайдаки цілі
повні роси.
Але ж, але
співці сает,
як і кохання, — сліпі.
Світанок
Як той Амур крилатий,
усі співці й стрільці —
сліпці.
В яро-зеленій ночі
од співів-стріл
гарячим цвітом півників
снується слід.
Лілові хмари поре
місяця кіль,
у сагайдаки роси
краплють відтіль.
Ах, як той Амур крилатий,
усі співці й стрільці —
сліпці!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Миколи Лукаша)
Рассвет
Певцы саэт,
вы слепы,
как любовь.
В ночи зеленой
стрелами саэт
пробит каленый
ирисовый след.
Уходит месяц
парусом косым.
Полны колчаны
утренней росы.
Но слепы лучники
ах, слепы,
как любовь!
. . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . (пер. Анатолия Гелескула)
Послухати в оригіналі:
https://www.youtube.com/watch?v=wXKhL_26rMk
13:21–13:43
Немає коментарів:
Дописати коментар