Радість моря
Радість моря! Радість моря! Радість моря!
Пружні від солі вітри мчать, танцюють, стрибають!
Розпростерши крила, налітають на величезні божевільні водяні
маси!
Гойдаються сп’янілі хвилі.
У підніжжя зелених бурунів білі смуги піни оперезують чорні скелі!
Радість моря! Радість моря! Радість моря!
Мисливські роги вітру
наповнюють мушлі суворих островів
довгими потужними співами!
О захват музики, дика сила,
пристрасні вигуки, напружені акорди
несамовитих поривів вітру і солі!
Радість моря! Радість моря! Радість моря!
Це космічний час,
буйний час Океану!
Чорна легеня
видуває урагани, забарвлені у темні величні кольори.
Вогняними руками сонце відкриває у хмарах
величезні лазурові брами.
Вітер згинає щогли
і примушує кілі і прови кричати
гарячими смолистими голосами.
Радість моря! Радість моря! Радість моря!
Серед пульсуючого сум’яття вод,
серед п’яних хвиль і шалених вітрів,
перед похмурістю скель і гіркотою островів
моє серце на кораблі танцює
під грандіозну музику нестримних пристрастей!
Радість моря! Радість моря! Радість моря!
Хвиля вдаряється у перепони!
Вітер налітає на перепони!
Ураган і море б’ються із перепонами!
О надпорив, божевілля, лихоманка, судома, марення!
Скелі розколюються і обвалюються!
Стрімчаки переламуються із оглушливим гуркотом!
Свищуть простягнуті угору руки світлокидів, поцятковані сіллю.
Радість моря! Радість моря! Радість моря!
Мої очі горять від захвату!
Просочений гірко-солоною піною,
я лечу на прові, зануреній у небезпеку!
Вітри усе стрімкіші, усе несамовитіші.
Хвилі здіймаються, сп’янілі від божевільного захвату.
Ревуть гіркі надра океану.
О свобода,
прекрасна свобода,
животрепетна, божевільна, гарячкова, трагічна,
безмежна радість свобідної сили!
Серце моє! — Дивись!
Хвиля вдаряється у перепони!
Вітер налітає на перепони!
Ураган і море б’ються із перепонами!
Серце моє, танцюй.
Плач і кричи, смійся й співай!
Я чекаю на мить жахливого і прекрасного зіткнення,
що розтрощить ці старі дошки.
О!
Коли моє біле тіло, величезне і сяюче,
порине у велетенські хвилі і помчить до божественного берега
назустріч несподіваності найвищої долі!
Хвиля вдаряється у перепони!
Радість моря!
Радість моря!
Радість моря!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад
мій)
Alegría del mar
¡Alegría
del mar! ¡Alegría del mar! ¡Alegría del mar!
¡Los
vientos resalados danzan, corren, saltan!
¡Los
vientos anchos muerden las grandes aguas locas!
Ruedan
ebrias las olas.
¡Blancas
hileras de espuma señalan
los
peñascos negros bajo las olas verdes!
¡Alegría
del mar! ¡Alegría del mar! ¡Alegría del mar!
Las
bocinas del viento
hinchen
los caracoles de las islas duras
con
largos cantos ágiles!
¡Ah, el
furor de la música, la salvaje potencia,
los
anhelantes gritos, los acordes crispados
de las
olas violentas de viento y de sales!
¡Alegría
del mar! ¡Alegría del mar! ¡Alegría del mar!
¡Es
ésta la hora cósmica,
la hora
desenfrenada del Océano!
El
negro pulmón
sopla
los huracanes de colores obscuros.
El sol
abre en las nubes grandes puertas azules
con sus
manos de fuego.
El
viento retuerce los mástiles
y hace
gritar las quillas y las proas
con
voces resinosas y calientes.
¡Alegría
del mar! ¡Alegría del mar! ¡Alegría del mar!
¡Entre
todo el tumulto palpitante del agua,
entre
las olas ebrias, entre los vientos ásperos,
frente
a las rocas agrias y las islas amargas,
baila
mi corazón sobre la nave,
danza
en la inmensa música con sus pasiones libres!
¡Alegría
del mar! ¡Alegría del mar! ¡Alegría del mar!
¡La ola
golpea contra el límite!
¡El
viento se rompe contra el límite!
¡El
huracán y el mar combaten contra el límite!
¡Ah,
ebriedad,
locura, fiebre, crispación, rabia, delirio!
¡Las
rocas se rajan y saltan!
¡Los
peñascos se doblan rugiendo!
¡Las
islas gritan con su pecho negro!
¡Los
faros silban con su brazo enhiesto salpicado de sal!
¡Alegría
del mar! ¡Alegría del mar! ¡Alegría del mar!
¡Mis
ojos van a estallar de júbilo!
¡Todo
empapado y agrio de espumas y de sales,
yo voy
sobre la proa profunda de peligros!
Los
vientos se castigan ágiles y furiosos.
Las
olas se levantan enloquecidas, ebrias.
Rugen
en el océano las entrañas amargas.
¡Ah,
libertad,
maravillosa
libertad,
palpitante,
delirante, febriciente, trágica,
infinita
alegría de la fuerza libre!
¡Mi
corazón! — ¡Mira!
¡La ola
golpea contra el límite!
¡El
viento golpea contra el límite!
¡El mar
entero y vasto golpea contra el límite!
Corazón
mío, danza sobre la nave.
¡Llora
y grita, ríe y canta!
Yo
aguardo el instante del prodigioso escollo
donde
se estrellarán las viejas tablas.
¡Ah,
Cuando
mi cuerpo blanco, extenso y luminoso
vaya en
las grandes olas a la orilla divina
hacia
lo inesperado de un destino más alto!
¡La ola
golpea contra el límite!
¡Alegría
del mar!
¡Alegría
del mar!
¡Alegría
del mar!
Радость моря
Радость моря!
Радость моря! Радость моря!
Соленые волны
пляшут, несутся, штурмуют.
Вольные вихри
вгрызаются в водную толщу
и катят валы за
валами.
Белая пена
вскипает вдали,
там, где темные
скалы стоят под зеленой водой.
Радость моря! Радость
моря! Радость моря!
Охотничьи рога
ветра
наполняют густым
гуденьем
перламутровые
раковины островов.
О, исступленная
музыка,
дикие стоны и
крики, судорожные аккорды
волн сумасшедших
и ветра и соли морской.
Радость моря!
Радость моря! Радость моря!
Вот он
космический час,
час
разнузданности океана,
его черные легкие
выдыхают
мрачнейшие ураганы.
Солнце огненными
руками
отворяет в тучах
голубые двери,
но смерч
перекручивает мачты
и принуждает
корму и днище корабля
кричать смолеными
и злыми голосами.
Радость моря!
Радость моря! Радость моря!
Среди грохота
воды,
среди седых валов
и резких вихрей,
средь острых скал
и островов печальных
танцует вместе с
кораблем мое распахнутое сердце,
под музыку
раскованных страстей.
Радость моря!
Радость моря! Радость моря!
Волна разбивается
о преграду,
ветер разрывается
о преграду,
гроза и море
сражаются против всяких преград.
Ах,
упоение, безумие,
жар, судороги, бешенство, бред!
Утесы
раскалываются и взлетают,
рифы сшибаются с
ревом,
острова вопят
каменными грудями,
маяки свистят и
вздымают руки
в белых
кристалликах соли!
Радость моря!
Радость моря! Радость моря!
Глаза мои сияют
ликованием,
насквозь
пропитанный горькой пеной,
я плыву на
корабле, погружающемся носом в опасность.
Меня хлещут
яростные порывы бури,
вокруг встают
беспощадные горы воды,
и рычат бездонные
недра океана.
О свобода,
чудесная свобода,
трепетная,
безграничная, страстная, трагедийная —
бесконечное
веселье стихийных сил!
Сердце мое,
смотри:
волна бьется о
свои пределы,
ветер бьется о
свои пределы,
океан разрушает
все пределы!..
И сердце мое
танцует вместе с палубой,
плачет и
жалуется, поет и смеется.
Я жду мгновения
встречи с роковым утесом,
о который
разобьются в щепки эти старые доски,
и огромная волна
понесет в божественные страны
к новой неведомой
и высокой судьбе
мое бледное,
вытянутое и светящееся тело, —
огромная волна,
стучащая в последний предел.
Радость моря!
Радость моря!
Радость моря!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (пер. Алексея
Эйснера)
Немає коментарів:
Дописати коментар