Нікомедес Санта Крус. Чорні ритми Перу

Чорні ритми Перу
Донові Порфіріо Васкесові А.

Ритми рабства закутого,
супроти туги відчайної,
у такт ланцюговому брязканню,
чорні ритми Перу.

Мою бабусю із Африки,
привезли, убрану у мушлі,
у корабельному трюмі
на каравелі еспанській.
І тавро залізом гарячим
поставили — хрест непозбутний,
ніколи цього не забути!
Удари чорних долоней
перетворювали її болі
у ритми рабства закутого.

За монету, дешевше худоби,
її продали у Лімі
на асьєнду «Бланка моліна»,
де вона працювала у полі
із земляками з Анголи.
Отримували за плату
москітів, що кров їм ссали,
на голій землі спати мали,
і не було кому втамувати
їхню тугу відчайну.

На цукрових плантаціях
народився сумний сокавон;
біля пресів для рому
негри в санью свій гнів виливали.
Й чорну шкіру їм габарювали
мачете, тростину рубаючи.
А кени в руках індіанців
і негритянські «тамбори»
виспівували сумну долю
у такт ланцюговому брязканню.

Старі негри померли,
та у шурхотінні тростини
іще чути віддалеки
паналівіо і самакуеку.
Іще чути гулянь і співів
їхньої юності луни —
як з Каньєте до Томбукту,
із Чанкаю до Мозамбіку
сягали світлими відзвуками
чорні ритми Перу.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій)

Примітки
Сокавон і санья — афроперуанські співи, кена — індіанська флейта, «тамбор» (tambor) — «барабан» еспанською; самакуека та паналівіо — афроперуанські танці колоніальних часів.
Каньєте та Чанкай — території в Перу, Томбукту та Мозамбік — регіон і держава в Африці.
Рабство в Перу було скасовано у 1854 році.
Докладніше про особливу форму цього вірша, що є традиційною для Перу, розповідається у кінці цього допису.

Ritmos negros del Perú

A don Porfirio Vásquez A.

Ritmos de la esclavitud
contra amarguras y penas
al compás de las cadenas
ritmos negros del Perú.

De África llegó mi abuela
vestida con caracoles,
la trajeron lo’epañoles
en un barco carabela.
La marcaron con candela,
la carimba fue su cruz
y en América del Sur
al golpe de sus dolores
dieron los negros tambores
ritmos de la esclavitud.

Por una moneda sola
la revendieron en Lima
y en la Hacienda «La Molina»
sirvió a la gente española.
Con otros negros de Angola
ganaron por sus faenas
¡zancudos para sus venas!
para dormir ¡duro suelo!
y nadie le’consuelo
contra amarguras y penas.

En la plantación de caña
nació el triste socavón;
en el trapiche de ron
el negro cantó la saña.
El machete y la guadaña
curtió sus manos morenas;
y los indios con sus quenas
y el negro con tamborete
cantaron su triste suerte
al compás de las cadenas.

Murieron los negros viejos,
pero entre la caña seca
se escucha su zamacueca
y el panalivio, muy lejos
y se escuchan los festejos
que cantó en su juventud.
De Cañete a Tombuctú,
De Chancay a Mozambique
llevan sus claros repiques
ritmos negros del Perú.



Послухати в оригіналі:
читає автор:

https://www.youtube.com/watch?v=kZoqLcWfsjc
альбом 1979 року, у якому автор читає усю збірку «Чорні ритми Перу» разом із музичною групою Cumanana: https://www.youtube.com/watch?v=O6UDZnT3kJU

Перуанська децима


Вірш «Чорні ритми Перу» написано у поетичній формі, що зветься децима (décima).

Ця форма походить з Еспанії,  набула поширення в Латинській Америці і має тривалу традицію літературної імпровізації.

Децима — це десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: аббааггддг, а також вірш на основі таких строф. 

У Перу децими читаються співомовкою (речитативом) за моделлю «обов’язкової бази» (pie forzado) — кінцевих рядків строф, визначених вступною строфою. Ця вступна строфа — чотирирядкова,  а  далі слідують чотири строфи-десими.

Ви могли помітити, що перша строфа  поезії «Чорні ритми Перу» складається з останніх рядків решти чотирьох строф — це і є модель «обов’язкової бази».



У минулому складання децим було поширеною родинною розвагою перуанців, нерідко виникали спонтанні змагання децимістів на вечірках та в барах.

Нині традиція речитативного виконання децим особливо поширена у провінціях Півночі (Ламбаєке, П’юра), у містах Ліма, Іка та Арекіпа.

У регіоні Санья проживає один з найвизначніших представників цього поетичного напряму, Ільдебрандо Бріонес (Hildebrando Briones), автор 450 децим. У цьому відео він розповідає про традицію децими.

Таким чином, децима стала формою народної поезії, основаної на простій повсякденній лексиці. Її теми найрізноманітніші, «від дня народження мами до пригод тата, від соціальних до екологічних проблем, а також любов до землі і своєї країни», — каже Ільдебрандо Бріонес.
Дециму можна співати, зокрема під гітарний акомпанемент, що отримав назву сокавон (socavón) — «ритм рабства», під який танцювали старовинний афроперуаньский танець паналівіо.

Нікомедес Санта Крус, негритянський поет Перу, чиєму віршеві «Чорні ритми Перу» присвячено цей мій допис, є автором багатьох децим, натхненних життям перуанського народу і традиціями афроперуанців. В 1964 році він записав своє прочитання вірша у супроводі сокавону . Пізніше Нікомедес переніс цю десиму в реафриканізований музичний контекст, прочитавши її разом з іншими віршами, що склали однойменний альбом, під акомпанемент афро-кубанських барабанних ритмів сантерія (santería) та абаква (abakwá).

Своєю творчістю Нікомедес зламав бар’єр невидимості чорних перуанців, у 1960-х роках його книжки було опубліковано у трьох країнах, а записи продавалися по всьому світі.

Ось відео, у якому він після невеличкого вступу читає, танцюючи, іншу дециму, на ритм перуанського танцю марінера (marinera)https://www.youtube.com/watch?v=LmC0mxcEDYI

Джерела інформації:
La décima — тут є два відео із Ільдебрандо Бріонесом.

Немає коментарів:

Дописати коментар