Маніфест
Я співаю не ради співу а чи гарного голосу,
співаю тому, що гітара має чуття і розум.
Має серце землі і голубині крила,
наче свята вода, в горі й радості дає сили.
Скажу, як Віолета Парра: спів мій у ній заховано,
у гітарі моїй, трудівниці, яка пахне весною.
Це не гітара багатих, вона звучить не зі сцени,
її спів лунає з риштовань аж до зірок піднесених,
аби мав сенс, як пульсує просто у моїх жилах,
аби до скону звучала в нім завжди лише правда щира
і ніколи мінливі лестощі чи відблиски слави чужої,
лише співи пшениці, що линуть вглиб тіла земного.
Бо саме туди все вертає й усе починається звідти;
спів, у якім є відвага, завжди буде новою піснею.
Manifiesto
Yo no
canto por cantar ni por tener buena voz,
canto
porque la guitarra tiene sentido y razón.
Tiene
corazón de tierra y alas de palomita,
es como
el agua bendita santigua glorias y penas.
Aquí se
encajó mi canto como dijera Violeta
guitarra
trabajadora con olor a primavera.
Que no
es guitarra de ricos ni cosa que se parezca
mi
canto es de los andamios para alcanzar las estrellas,
que el
canto tiene sentido cuando palpita en las venas
del que
morirá cantando las verdades verdaderas,
no las
lisonjas fugaces ni las famas extranjeras
sino el
canto de una lonja hasta el fondo de la tierra.
Ahí
donde llega todo y donde todo comienza
canto
que ha sido valiente siempre será canción nueva.
Послухати в оригіналі:
Немає коментарів:
Дописати коментар