Віолета Парра. Біль Арауко має




Біль Арауко має
Manuel Manquilef

Біль Арауко має,
який мені не вгамувати:
вікову несправедливість
із багатьма винуватцями,
що досі її виправляти
жоден не заповзявся.
Підведись, Уенчуйане!

Конкістадор-диявол
приплив з-за далекого моря,
шукав, чого ми не шукали:
великі поклади золота.
Lautaro, воєнний лідер мапуче
Індіанцеві ж вистачало
золотого сяєва сонячного.
Підведись, Курімоне!

Відтоді кров полилася;
як було зупинити нашестя?
Цю землю вони забажали,
аби випотрошити дощенту.
Індіанці змагались відважно,
і рясно сіялись смерті.
Підведись, Манкілефе!

Куди пішов дух Лаутаро,
Galvarino, видатний воїн мапуче
зниклий в небеснім лазуру?
Куди відніс дух Галавріна
вітру південного струмінь?
Досі ридає за ними
гудюча шкіра культрунів.
Підведися ж, Кальфуле!

З року тисяча чотирьохсотого,
індіанець в печалі,
у сльозах в тіні його дому
досі можна його побачити.
П’ятивікові очерети
болотяні не зсушаються.
Підведись, Кайупане!

Кауполікан, воєнний лідер мапуче
Біль Арауко має,
чорніший від його чамалу.
Але вже не через еспанців
плачі його не стихають.
Нині самі чилійці
хліб його відбирають.
Підведися, Паілауане!

Голоси красномовні
один із одним змагаються.
Чому ж вони до індіанців
і досі не дослухаються?
Хоча голос Кауполікана
із могили лунає.
Культрун
Підведись, Уенчуліане!

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . (переклад мій, еквіритмічний)

Примітки 
Арауко — регіон на території сучасної Чилі, де мешкав народ індіанців-мапуче (вони ж араукани), який чинив спротив еспанським конкістадорам. 
Чамал — індіанська стегнова пов’язь. 
Культрун — індіанський ударний інструмент. 
Курімон — поселення мапуче на півночі Чилі біля гори Аконакагуа. 
Манкілеф — чилійський вчений, фольклорист, який написав труди про психологію та фольклор мапуче. 
Решта імен, що зустрічаються в тексті, — це імена вождів і воєначальників мапуче.



Arauco Tiene Una Pena

Arauco tiene una pena
Que no la puedo callar,
Son injusticias de siglos
Que todos ven aplicar,
Nadie le ha puesto remedio
Pudiéndolo remediar.
¡Levántate, Huenchullán!

Un día llega de lejos
Huescufe conquistador,
Buscando montañas de oro,
Que el indio nunca buscó,
Al indio le basta el oro
Que le relumbra del sol.
¡Levántate, Curimón!

Entonces corre la sangre,
No sabe el indio qué hacer,
Le van a quitar su tierra,
La tiene que defender,
El indio se cae muerto,
Y el afuerino de pie.
¡Levántate, Manquilef!

Adónde se fue lautaro
Perdido en el cielo azul,
Y el alma de galvarino
Se la llevó el viento sur,
Por eso pasan llorando
Los cueros de su kultrún.
¡Levántate, pues, Callfull!

Del año mil cuatrocientos
Que el indio afligido está,
A la sombra de su ruca
Lo pueden ver lloriquear,
Totora de cinco siglos
Nunca se habrá de secar.
¡Levántate, Quilapán!

Arauco tiene una pena
Más negra que su chamal,
Ya no son los españoles
Los que les hacen llorar,
Hoy son los propios chilenos
Los que les quitan su pan.
¡Levántate, Pailahuán!

Ya rugen las votaciones,
Se escuchan por no dejar,
Pero el quejido del indio
¿por qué no se escuchará?
Aunque resuene en la tumba
La voz de Caupolicán,
¡Levántate, Huenchullán!

Послухати в оригіналі:
співає авторка: https://www.youtube.com/watch?v=SKahbtH30AY

Немає коментарів:

Дописати коментар